Цими днями українські римо-католики прощалися з колишнім єпископом Харківсько-Запорізьким Станіславом Падевським, який після тривалої хвороби помер 29 січня 2017р. у Польщі, де перебував останні роки в монастирі капуцинів у Сенджішові-Малопольському.
Тіло шанованого єпископа, який «став наріжним каменем Харківсько-Запорізької дієцезії», за словами її нинішнього ординарія, було вирішено перепоховати в Запоріжжі. Пересування труни супроводжувалося молебнами у Львові та Вінниці, які мали прощальний і подячний характер. А 7 квітня відбулося прощання з цією заслуженою людиною в Харкові.
Ось що розповідає о. Маріуш Возняк ОР:
— У день 7 квітня, у вечірні години, в харківській катедрі відбулось урочисте прощання з померлим єпископом Падевським. На Святій Месі переддслужив ординарій Харківсько-Запорізьклї дієцезії єпископ Станіслав Широкорадюк. У проповіді він представив духовну постать першого єпископа цієї дієцезії. Владика Станіслав говорив про заповіт, який єпископ Падевський написав ще 2005 року. Це дуже короткий текст, у якому висловлено прохання, аби весь його доробок перейшов у власність дієцезії. Загалом беручи, покійний єпископ нічого по собі не залишив, він жив дуже скромно. Варто підкреслити, що по ньому залишається добра пам’ять, як про доброго пастиря — священика, а пізніше єпископа.
Владика Широкорадюк звернув увагу, що коли він був настоятелем у Полонному, єпископ Падевський приїхав з Польщі в Україну і був вікарієм парафії. Вже тоді можна було побачити його турботливість до хворих і відкритість до людей, які шукають Бога, прагнуть Його зустріти.
Єпископ Падевський як священик і чернець-капуцин багато часу проводив із хворими, провідував їх, уділяв Таїнство помазання хворих. Також він служив священицькою послугою православним, які не мали доступу до своїх священиків. Свідчення життя єпископа Падевського — це свідчення вбогого, смиренного ченця, чутливого до краси та до потреб ближнього.
Прощальні урочистості мали екуменічний характер. На Святій Месі були представники спільнот Східної Церкви Харкова. З УГКЦ був єпископ Василь, від УАПЦ — єпископ Ігор, від УПЦ КП — єпископ Митрофан.
По завершенні Євхаристії за єпископом Падевським відслужили панахиду. Все разом молилися за померлого пастиря. Для всіх присутніх це було вираженням єдності, яка понад поділи. Єднав усіх той сам Ісус Христос — Господь Воскреслий.
По завершенні літургії тіло єпископа повезли до Дніпра, на наступне оголошене вірним прощання, а в суботу вранці після ранкової літургії його перевезли до Запоріжжя.
Фото о.Маріуша Возняка
Отож у суботу, 8 квітня 2017 р., земне паломництво єпископа Станіслава Падевського остаточно завершилося. Його тіло спочило в соборі Бога Отця Милосердного.
Як повідомляє Прес-служба Санктуарію Бога-Отця Милосердного, 8 квітня у санктуарії Бога Отця Милосердного у Запоріжжі відбулося прощання з єпископом Падевським. У заупокійній Месі у Запоріжжі взяли участь митрополит Львівський архиєпископ Мечислав Мокшицький, єпископ-ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії Станіслав Широкорадюк, його єпископ-помічник Ян Собіло, Генеральний консул Республіки Польща у Харкові пан Януш Яблонський та віце-консули, директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької облдержадміністрації Владислав Мороко. Пам’ять єпископа Станіслава Падевського вшанували священики Української Греко-католицької Церкви, представники чернечих орденів, Лицарів Колумба та численні парафіяни.
«Ми мали такі благословенні дні, коли єпископ Станіслав тут на щодень жив, відправляв Святу Літургію, сповідав, проповідував, благословляв. Ми могли бачити, як кожного ранку він ходив із Бревіарієм навколо санктуарію. І від сьогодні тіло єпископа Падевського спочиватиме у санктуарії, який він так любив», — зазначив на початку заупокійної Літургії єпископ Ян Собіло.
Єпископ Станіслав Широкорадюк, ординарій дієцезії, зачитав заповіт померлого єпископа Падевського, написаний за 12 років до його смерті:
«Очікуючи на зближення дня смерті, який ставить мене перед обличчям справедливого і милосердного Бога, пишу мою останню волю.
Дякую найвищому Богу за всілякі благодаті, отримані від Нього в моєму житті, за дар покликання до монашого життя, за благодать священства і його повноту в єпископстві, за роки, прожиті в монашестві, де я мав безліч добрих і ревних співбратів. Дякую за добрих людей, яких я зустрів і яким багато завдячую. Одночасно перепрошую всіх, кого у моєму житті образив чи скривдив. В ім’я християнського милосердя прошу прощення. Зі свого боку прощаю всіх, які почулись би до якоїсь провини переді мною.
Всі матеріальні речі, якими я користався, залишаю до розпорядження єпископської курії Харківсько-Запорізької дієцезії. З проханням про молитву про мою душу, прощаюся з усіма, і до побачення в домі Отця, любов Якого є безмежна.
Станіслав Падевський, єпископ Харківсько-Запорізький, Харків, 3 листопада 2005 року».
Труну з прахом єпископа Станіслава Падевського покладено до крипти санктуарію Бога Отця Милосердного у Запоріжжі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
