Зустрічаєш такого священика — і не знаєш, чи стояти на своєму. З одного боку, не годиться, бо ж це конфесіонал, а з другого — маєш щоразу сильніші сумніви, чи сюди ще взагалі варто приходити. Ось п’ять типів сповідників, які здатні роздратувати кожного.
Що сповідь це справа важлива, нікого в Церкві переконувати не треба. Проблема з’являється, коли хочеш «прорекламувати» це таїнство комусь, хто має проблеми з Церквою і стверджує, що всі священики це жадібні урядовці, які вигадали сповідь тільки для того, аби більше довідатися про своїх непокірних овечок.
Ти їх переконуєш, умовляєш, висуваєш солідні аргументи, ділишся знаннями і приводиш до сповідальниці. Бачиш, як вони… відходять звідти, стиснувши зуби і з плямами на обличчі. Що пішло не так? А в конфесіоналі сидів один з отаких священиків.
1. Сповідник-бухгалтер. Колись зустрічався частіше, тепер поволі відходить у минуле. Сповідник-бухгалтер після того, як перелічиш йому свої гріхи, почне докладно розпитувати про подробиці кожного з них. Ітиметься про «скільки, як часто, а як, а де, а коли, а чому». Сповідник-бухгалтер зацікавлений навіть не самим гріхом, а всім тим, що стосується обставин. Таке розпитування пояснюється тим, що в цей спосіб священик пізнає людину, більше дізнається про її життя і мотивацію вчинків, допомагає відрізнити тяжкий гріх від легкого. Однак це вимагає великого чуття і досвіду, бо на практиці може звестися до духовної вівісекції каяника і до його закриття раз і назавжди на Таїнство Примирення. Після сповіді у священика-бухгалтера почуватимешся як рекрут у війську, який у перший же день своєї служби мусив пробігти сорок кілометрів у протигазі, та ще й долаючи при цьому смугу перешкод.
Як дати собі раду з такою ситуацією? Будь рішучий, говори стисло. Якщо можеш відповісти на запитання сповідника — роби це лаконічно. Якщо точно не пам’ятаєш обставин, скажи про це і додай ввічливо, що не провадиш реєстру своїх гріхів та не бажаєш у цьому порпатися.
2. Сповідник-дружбан — протилежність попереднього. Такий говоритиме про все, тільки не про твої гріхи. Його цікавитиме, як тебе звати, як складається твоє життя, чим ти займаєшся, яка в тебе робота, чому ти прийшов на сповідь. Найгірше це коли він знає тебе особисто, впізнає за ґратками конфесіоналу і починає пліткувати про поточні справи. Ти серйозно «попав», якщо ти міністрант або лектор, бо тоді сповідь може перетворитися на міністрантські міні-збори та встановлення чергувань при вівтарі. Сповідник-дружбан трактує сповідь як нагоду побалакати з людьми. Він симпатичний і милий до них, чутливий і все розуміє, але повністю розминається з сенсом сповіді як таїнства, а вона має цілком однозначний характер.
Що робити, коли стикаєшся з кимсь таким у конфесіоналі? Вчини трохи подібно до випадку зі сповідником-бухгалтером. Будь зосереджений на тому, навіщо ти сюди прийшов. Якщо священик почне говорити про те, що не стосується самої сповіді, ти відповідай ввічливо, але одразу ж повертайся до головного, що маєш сказати, і тримайся цього. Такий хід, повторений кілька разів, повинен дати сповіднику зрозуміти, що ти сюди прийшов з іншою метою, ніж пліткування про ситуацію в парафії.
3. Сповідник-оптовик. Зустрічається рідко, але дуже характерний. Після визнання гріхів говорить тобі випробувану формулу, яка пасує до якого завгодно випадку. Він натренувався її говорити вже довгі роки. Якщо прийдеш до нього за рік із тими самими гріхами, почуєш точно те саме, з ідентичною покутою. Сповідаючись в «оптовика», маєш враження, що береш участь у конвеєрному виробництві розрішень, бо зараховується тільки відпущення провин, а всілякі мотиви, причини і ускладнення менш важливі й не треба взагалі в них заглиблюватися. У крайньому разі сповідник-оптовик взагалі не згадає про конкретно твої гріхи. Натомість ти почуєш, як він швидко вимовляє формулу розрішення, і перш ніж озирнешся, пролунає чіткий стук поконфесіоналу як сигнал, що твоя черга добігла кінця. Такий підхід викликає вкрай погане відчуття, що до тебе ставляться як у фінансовому відомстві або якомусь іншому державному «кабінеті». Заходиш, вирішуєш питання, наступний. Заходиш, вирішуєш питання, наступний.
Як не піддатися оптовій налаштованості сповідника? Єдиний шлях — це якось витримати і наступним разом обминути його конфесіонал… Жодні натяки і спроби тут не допоможуть. Зрештою, ти навіть можеш не встигнути їх вимовити!
4. Сповідник-суддя. Пов’язаний із бухгалтером, представляє стару школу сповідання. У його розумінні, весь світ лежить у руках сатани, а грішник це насамперед злочинець, який за свою провину мусить зазнати відповідного покарання. Маючи справу з суддею, ти багато довідаєшся про те, яким поганим є те, що ти скоїв, як сильно ти провинився у своїх учинках. Такий священик багато розповість про те, що чекає на людей, які поводяться так, як ти, і де їхнє місце. Жодного слова про милосердя, люблячого Бога, прощення, делікатність — тільки кара, гріх, засудження, покута, провина. Можливо, що після такої сповіді ти почнеш дивитися на Бога як на когось, хто тільки й чекає, аби покарати тебе за кожну проступку й ретельно нотує у великій книзі всі твої погані та добрі вчинки.
Як діяти в такому випадку? Треба витримати перші удари і щоразу, коли тобі говорять про гріх і пекло, повторювати в душі, що Бог є милосердям, що Він нас любить безмежно і що ніяке слово не може цього змінити. Немає сенсу входити у суперечку або говорити, що ти прийшов слухати про любов, а не про кару. Наступним разом піди до іншого конфесіоналу і скажи іншим, щоб зробили те ж саме.
5. Сповідник-балакун, або ж людина, яка нікуди не поспішає. Він добрий, симпатичний, говорить більше про милосердя, ніж про кару, не випитує подробиць, не прагне бути за приятеля, не засуджує, не критикує, слухає. У нього тільки одна вада: дуже багато говорить. Коли ти сповідаєшся під час Святої Меси, то не сподівайся звільнитися ще до проповіді. Якщо ти прийшов на сповідь ще перед Месою — можливо, встигнеш на її початок. Сповідник-балакун зробить так, що від стояння навколішках у тебе болітимуть коліна і замість слухати те, що він хоче розповісти, ти вже за кілька хвилин будеш зосереджений на тому, як би витримати в такій позиції. Сповідь загалом не погана, але на неї треба мати час і не поспішати. Проблема хіба в тому, що вона достатньо змучує і певною мірою неефективна, бо більша частина того, що сповідник тобі наговорить, вивітриться з голови в момент випростання колін.
Маючи справу зі сповідником-балакуном, ти сам повинен вирішувати. Якщо маєш час, охоту й сили, то вибереш його конфесіонал. Якщо волієш конкретику, то шукай далі.
Одне зауваження під кінець. Наведені приклади безумовно не вичерпують проблеми. Видів сповідників є більше, вони можуть видозмінюватися, єднати одні риси з другими. Одне є точним. Незалежно від того, на якого сповідника ти натрапиш, пам’ятай, що абсолютно кожного разу під час сповіді зустрічаєш Христа і Його любов. Важливо, аби та людина, що в конфесіоналі, була якнайкраще підготовлена до такої розмови; але не будьмо наївні — люди є різні, вони мають свої налаштування, і погані дні, і звички. Шукай найкращого сповідника для себе, але пам’ятай, що за ним завжди стоїть Хтось більший.
фінансово.
Щиро дякуємо!
