Одним із покровителів цього дня, 9 травня, є святий Пахомій Старший, пустельник.
Пахомій народився близько 287 року в Сне, на території Верхнього Єгипту. Сне — назва цього міста коптською, воно й понині залишається одним із центрів коптського християнства. Інші назви — Есна, Існа, єгипетською — Та‑Сеніт.
Батьки Пахомія були язичники. Коли юнакові сповнилося 20 років, його взяли до війська й він служив десь у римських легіонах поблизу Фів. До молодих новобранців у римській армії ставилися вельми жорстко, готуючи до походів та воєнних буднів; зате місцеві християни оточували солдатів великою доброзичливістю, приносили їм на щодень їжу, білизну та інший одяг.
Пахомій був вельми здивований, довідавшись, що добродії не бажають приймати за свої дарунки жодної оплати, бо чинять це в ім’я «якогось» Господа Бога. Молодий рекрут поволі почав ознайомлюватися з ученням Христа. Окрім того, він почав молитися до «бога християн», аби звільнив його від тяжкої та жорстокої служби. Звільнившись зі служби, він прийняв хрещення й вирішив присвятити себе виключному служінню Богу.
Незабаром після хрещення Пахомій подався в пустелю, де став жити в суворій аскезі під керівництвом святого Полимона. Потім подався до місцевості Табенна (Тавеннісі), де провадив життя самітника. Поступово до нього стали долучатися послідовники, внаслідок чого зрештою там постав великий монастир (320-325 рр.). У подальші роки Пахомій заснував ще вісім таких монаших осередків. За деякий час він передоручив управління монастирями своєму учневі, св. Теодору, а сам залишався їх «віддаленим керівником» із Табенни (коптською Фбоу, можна зустріти дивне написання, але це одна місцевість). В часи гонінь він надав притулок св. Афанасієві в одному з заснованих ним монастирів-пустелень (еремів).
Святий Пахомій помер 9 травня 347 року. Він залишив 9 заснованих ним чоловічих еремів та один жіночий. Загалом у них налічувалося кілька тисяч монахів.
У монастирях св. Пахомія діяв один устав. 402 року св. Єронім переклав його латиною, завдяки чому ми знаємо правила життя стародавніх пустельників. Коптський оригінал уставу зберігся тільки у фрагментах.
Братів в еремах зобов’язували спільнотне життя, ручна праця, якою вони утримували себе та годували вбогих. Кожен монах жив в окремому шатрі, разом вони збиралися тільки на їжу та молитву. Для відправлення Святої Меси вони запрошували священика з поблизького поселення. Пахомій був проти висвячення монахів на священиків, аби ніхто з братів нічим не вирізнявся з‑посеред інших. Особливий натиск він робив на чеснотах убогості й послуху.
Можна сказати, що Пахомій був першим з аскетів, який не тільки засновував монастирські осідки, а й першим написав для братів монаший устав.
По смерті св. Пахомія його справою керував св. Теодор (†бл. 368 р.). Тіла св. Пахомія знайти не вдалося, бо у своєму смиренні він звелів Теодорові поховати його без позначення місця.
У східній Церкві св. Пахомій високо шанований. В Ефіопії донині показують дерев’яний хрест, який, за переданням, походить від цього святого пустельника.
Переклад CREDO за матеріалами: Gość Niedzielny, Solus Cum Deo Solo
фінансово.
Щиро дякуємо!
