Католицька традиція запрошує святкувати Пасху 50 днів – до урочистості Зіслання Святого Духа.
П’ятидесятниця — це час, коли апостоли прийняли благодать для пастирського служіння та проповідування. Він завершує період, в якому священики відправляють літургію у червоних шатах, а віруючі у спілкуванні вітаються Христос Воскрес!
Сучасникам, які забігані у своїх справах, переймаються успіхами на роботі, випускними екзаменами своїх дітей, городами, літніми відпустками, які наближаються, святкувати Великдень 50 днів не вистачає сил. Зазвичай святкового настрою вистачає на три дні, максимум — тиждень. А потім про Пасху нагадує лише коротка думка під час візиту на 40-хвилинну недільну Месу в неділю. Та й теми проповідей переважно вже геть не пасхальні. Про проблеми на щодень, марійну весну, якісь там важливі та актуальні історії. Не так часто через місяць після календарного святкування Великодня можна почути священика, який би продовжував проповідувати безпосередньо про таємницю Воскресіння Христа. Бо так багато проблем буденних.
На тридцятий або сороковий день червоні шати та роздуми про Великдень виглядають як ялинка на 8 березня, яку закрутилися і забули забрати з хати.
Але чому варто придивитися до церковного календаря і почати більше роздумувати про таємницю Пасхи?
Чи сталася в нашому житті Пасха? Думаю, хоча б тому, що всі ми, смертні люди, можемо чесно зізнатися, що не мали часу у час Великого Посту виконати усі настанови, які планували, зробити ті добрі справи, які дуже важливі, розкаятися в своїх гріхах врешті-решт. І цілком може бути, що для когось із нас в календарний день Пасха так насправді не настала. Ми так забігались, що не встигли побачити у нічному богослужінні та перебуванні з ближніми Воскреслого.
Чи вдалося прийняти ту благодать пасхальної радості, яку здійснив для нас Воскреслий? Власне, оці 50 дні — більш актуальна нагода, щоб відповісти на претензію, яка, на мою думку, геть не актуальна у перший день Великодня. Про те, що Пасха – то не яйця і не випічка. Традиційну випічку, яка мала своєю присутністю внести радість пасхального святкування, об’єднати родину за столом, трохи розважити, вже поз’їдали. Насправді, це велика радість, що у свята на нашому столі є смачний та ще й солодкий хліб. І подяка Богові за це. Поїли крашанки, які навіть не надто віруючих людей змусили промовити «Христос Воскрес! – Воістину Воскрес». Це все поробили, дуже добре. З’їли. А наступний крок — практика. Від зовнішніх проявів віри переходимо до внутрішніх. Будуємо на Христі свою надію, любов та безпеку. Радіємо у Христі.
Чи зберегли ми ті плоди, які принесла нам Пасха цього року? Коли ми переживали Великий Піст, переконана, Бог відкривав ті сфери в нашому житті, які хоче благословляти. Для когось — покликання, для когось — оновлені відносини в родині, для когось — інші відносини з Богом, Його ангелами і святими. Досить важко за три дні усвідомити цінність тієї благодаті, яку дав Воскреслий. А ще важче відповісти на Його запрошення бути одним і жити згідного Його ведення. На це маємо 50 днів: щоб думати, розважати, і любити. Бога та ближніх.
Чи готові ми бути з Христом на щодень? Таємниця П’ятидесятниці настала в тому місці, де зібралися люди, готові наслідувати Воскреслого. Апостоли, жінки, люди, які вірили, що Христос є Царем. Щоб настала П’ятидесятниця, має спочатку відбутися Пасха. Не інакше. Зіслання Святого Духа – час розіслання. Коли зібрані пережили присутність Бога та отримали завдання йти по світу та проповідувати Євангеліє, служити тим, хто потребує зцілення, кому бракує віри. Дари та харизми даються тільки тому, що Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
