Новим настоятелем парафії Божого Милосердя у вінницькому мікрорайоні Тяжилів став о. Стефан Маєвський.
Свою першу Святу Месу в новій парафії він відправив у неділю 17 вересня 2017 р. у співслужінні з настоятелем іншої вінницької парафії, Матері Божої Ангельської — о. Костянтином Морозовим OFM Cap. Саме о. Костянтин, за дорученням єпископа Кам’янець-Подільської дієцезії Леона Дубравського, провів обряд введення настоятеля на парафію.
Отець Стефан Маєвський народився 1965 року в польському місті Ласку Лодзького воєводства. 1990 року, закінчивши Лодзьку семінарію, був рукоположений у священики, після чого 12 років служив по різних парафіях Лодзької дієцезії. З 2001 року працював в Україні: спершу у Вищій духовній семінарії Пресвятого Серця Ісуса в Ворзелі (Києво-Житомирська дієцезія), потім у парафії села Рихальське (Житомирська обл.), де, крім самого Рихальського, обслуговував також 17 доїзних каплиць по різних селах, долаючи кожної п’ятниці-суботи-неділі відстань близько 500 кілометрів. Далі — шість років пастирського служіння в Новограді-Волинському, де за два роки і три місяці було збудовано новий храм св. Софії і Матері Божої Милосердя, а також відновлено храм Воздвиження Святого Хреста в с. Суслах. Цей час о. Стефан згадує як «час Божої благодаті», промовистим знаком якої для нього стало те, що після відновлення храму в Суслах, у цій відносно невеликій парафії, Святу Месу в будні відвідували 30-40 вірян, а крім того — 80 чоловік приєдналось до Круціати визволення людини.
Далі, за побажанням архиєпископа Петра Мальчука, о. Стефан знову повернувся до семінарії у Ворзелі, де виконував служіння духовного наставника. Потім, прийнявши запрошення єпископа Леона Дубравського, прибув до Кам’янець-Подільської дієцезії. Тут кілька останніх років він працював, як сам каже, «на місійній території» — в парафіях Лучинця і Копайгорода (Барський р‑н, Вінницька обл.) і ще в п’яти доїзних каплицях, поєднуючи душпастирську працю з будівництвом каплиці в с. Кошаринцях.
На початку вінницької урочистої Служби о. Костянтин, представляючи парафіянам нового настоятеля, сказав: його завдання в парафії полягатиме в тому, щоб «представляти тут Ісуса Христа, бути пастирем, який веде своїх овець на луки Божого Слова, тобто — проголошувати Боже Слово, уділяти Таїнства, бути видимим знаком присутності Апостола, єпископа, котрий є спадкоємцем апостолів, — що означає приймати рішення в усіх справах життя парафії. На ньому лежатиме відповідальність за те, щоб усі ті, хто приходять до цього храму, й ті, хто не приходять, але належать до цієї парафії, осягнули Вічне Життя». Свою мову о. Костянтин закінчив побажанням о. Стефану, щоб усі люди побачили в ньому пастиря і християнина, і завдяки цьому «переконалися, що Бог є».
Виголошуючи проповідь, новий настоятель закликав парафіян завжди пам’ятати «архиєрейську молитву Ісуса Христа, оскільки це молитва за нас: за тих, хто у світі, — молитва, в якій Спаситель, даючи нову заповідь — любіть одне одного, як Я вас полюбив, — об’єднав заповіді любові до Бога і любові до ближнього».
Далі о. Стефан склав присягу настоятеля.
По завершенні Служби Божої парафіяни Олександр Молчанов і Антоніна Домарецька від імені усієї спільноти привітали нового настоятеля і висловили побажання: «Хочемо, щоб ви стали нам батьком».
Згадуючи роки праці в Україні, о. Стефан сказав для CREDO, що вони стали для нього позитивним досвідом, оскільки тут, в Україні, він зустрів багато людей, які шукають Бога, прагнуть пізнати істини віри, прагнуть бути в Церкві.
«За ці роки в Україні, — каже о. Стефан, — я багато разів відчував вдячність людей, з якими працював, доброзичливість тих, із ким випало зустрічатися. В цьому я бачу знак того, що український народ, по роках панування безбожного комунізму знову повертається на дорогу християнської віри».
фінансово.
Щиро дякуємо!
