Сьогодні ми дедалі більше забуваємо запах ялинки, яка наповнює дім святковою атмосферою. Але й наші далекі предки не знали такої традиції. Традиція ставити і прикрашати ялинки — одна з наймолодших.
Звичай ставити і прикрашати ялинку з‘явився відносно недавно. Наприклад, у Польщі ялинку почали ставити у XVIII столітті, і цей звичай прийшов із Німеччини.
Спершу Церква була проти такої традиції, але дуже швидко надала прикрашеній ялинці християнську символіку. Ялинка стала символом біблійного дерева пізнання добра та зла, під яким почалася історія людства. Ялинкові ж прикраси, особливо кульки — це символ тих плодів, які росли в Едемі на цьому дереві, згідно з однією версією — яблук, згідно з іншою — гранатів.
Вважається, що сяючі кольорові ланцюжки — це символ змія-спокусника. Зірка на верхівці ялинки — символ Вифлеємської зірки, що привела трьох мудреців зі Сходу. Свічки, що акуратно прикріплялися в спеціальних свічниках до гілок, а тепер електричні гірлянди, нагадували про душі померлих.
Ялинку прикрашали і прикрашають у різний час і різні члени сім’ї, частіше — наймолодші.
Ось одна зі згадок про різдвяну ялинку: «У нашій сім‘ї ялинку прикрашали ввечері 23 грудня. Наш тато був лісником, а дідусь — мисливцем, тому на той час в нашій хаті з’являлася дуже гарна ялинка, знайдена і вибрана ще восени, а взимку тільки принесена додому. На ялинку вішали небагато кульок, бо в нашому сільському домі їх майже не було, тільки ті, що я привезла від дядька із Вільнюса. Це були особливі, по-своєму раритетні речі, які не дозволялося брати в руки дітям. На гілки чіплялися спеціальні свічники, які хотілося якнайшвидше запалити, але діти були змушені чекати дорослих. Замість кульок, яких так багато на чудових сучасних ялинках, на той час були паперові фігури ангелів, прекрасних величних ангелів з великими крилами. І ще багато цукерок, зокрема шоколадних. Ними хутчіше хотіли пригоститися діти, залишаючи на ялинці вже порожні, але нібито справжні обгортки. А потім це дерево, спочатку ялина, а потім вже прикрашена ялинка, ставало місцем, під яким складали подарунки один одному, а також ставили маленькі ясла з сіном. Як ми любили довго вдивлятися у вирізані фігури ангелів, а також шукати в маленьких яслах фігурку Дитятка Ісуса… А потім, знайшовши, спокійно відходити від символічного дерева, щоб час від часу знову повертатися і завмирати перед великими очима паперових ангелів»…
Оксана Ючкавіч, catholic.by
Переклад: Олена Довгальова, СREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
