Недавно на Месі один проповідник сказав: «Найважливіше знання — це теологія».
«Провокаційно звучить», — подумав я. Ну що ж, такі часи. Колись, як поставали університети, воно би так не звучало. То було би просто-напросто банальністю, бо тоді першість теології була очевидна. Від теології починали, все інше було потім. Було ясно, що як щось не зосереджується на Богові, то воно взагалі не вміє зосереджуватися. І якщо щось не пояснюється Богом, то воно не має пояснення. Це завжди актуальне, бо те, що хтось у Бога вірить чи ні, або не рахується з Ним, зовсім не змінює факту, що Він є і рахуватися з Ним потрібно.
Отож усе починається теологією і закінчується нею. І йдеться не тільки про галузь знань, не тільки про навчання, а про загальне богослов’я. Проблема лиш у тім, що його не раз складно назвати християнським. Інколи вона раптово оживає, як у випадку одного хворого підлітка, якого мій знайомий священик провідував із Дарами. Хлопець був високий, гарний, але жити йому залишалося найбільше зо три місяці.
— Цікава річ: з усього знання, яке я досі набув, тепер для мене значення має лиш те, що було на заняттях з релігії, — сказав той юнак до священика.
Хлопець відкрив те, що становить суть Адвенту: що Христос насправді приходить. У такій перспективі все набирає правильних пропорцій. Тоді виявляється, що навіть якщо є якесь життєве знання, то ним є, власне, теологія в широкому розумінні. Все інше — мало придатне до життя або й узагалі нежиттєздатне.
Ну, з цим добре помирати, але ще краще з цим жити. Так воно діє: хто приймає Ісуса своїм Господом, той із подивом бачить, бо Він уже є і по цю сторону життя. І той хтось відчуває, що його зігріває те, що виглядало холодним, і приваблює те, що скидалося на неприємне. І він переконується, що Євангеліє каже правду в кожному своєму фрагменті, і що воно стосується буквально всього: весіль і похорону, містики й політики, біди і грошей, сварок і кохань. І захопить його те, заради чого він би раніше й пальцем би не ворухнув: Євхаристія, молитва, Біблія. І починає він поводитися як щаслива людина з псалму, яка «в законі Господа замилування має і над його законом день і ніч розважає» (Пс 1,2).
Бог і Його закон — це найкращий об’єкт безустанних роздумів. Це не безплідні мрії про золоту рибку — це наука риболовлі у геніального Рибалки.
Коли діти світу цього безсонні ночі крутяться у ліжку, рахуючи овець, люди Євангелія розмовляють із Пастирем. Коли одні й другі встануть, відмінність буде виразна: у житті.
Францішек Кухарчак, Gość Niedzielny