Здатність зворушуватися, близькість, послідовність — про ці характеристики душпастиря та його «владу» Папа Франциск говорив у проповіді під час Святої Меси у Домі святої Марти у вівторок 9 січня 2018 року.
Коментуючи Євангеліє від Марка, де написано, що Христос навчав, «як той, хто має владу», Святіший Отець пояснив, що це є «новим вченням»: «новизною» Христа є, власне «дар влади», отриманий від Отця.
По-іншому люди сприймали книжників і законовчителів, які також «звіщали правду», але їхні слова «не доходили до серця»: вони навчали з проповідальниці й не цікавилися людьми. Натомість учення Христа «мало авторитет, бо наближалося до людей», розуміючи їхні проблеми, болі та гріхи.
Папа наголосив, що Христос зцілював і навчав, перебуваючи близько до людей. Саме близькість, за його словами, дає душпастиреві владу, або пробуджує владу, дану Отцем: «Близькість до Бога в молитві: душпастир, який не молиться, який не шукає Бога, втрачає також і близькість до людей. Душпастир, далекий від людей, не здатен донести до них послання», — зазначив Його Святість. Душпастир, який на молитві здатний зворушуватися перед Божим даром, може також зворушуватися перед гріхами, проблемами і недугами людей.
Книжники, вів далі Папа, втратили «здатність» зворушуватися саме тому, що «вони не були близькими ні до людей, ні до Бога». І коли ця близькість втрачається, душпастир потрапляє «в життєву непослідовність». У цьому контексті він навів слова Христа: «Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того!» (Мт 23,3).
«Дуже погано бачити душпастирів, які провадять подвійне життя: це рана в Церкві, — наголосив Наступник святого Петра. — Це хворі пастирі, які втратили владу». Папа зазначив, що Христос називає їх «побіленими гробами»: гарними назовні й зруйнованими всередині. «Це кінець душпастиря, що не має близькості ні з Богом у молитві, ні з людьми у співчутті», — додав він.
Далі Святіший Отець процитував читання дня із Першої книги Самуїла, де сказано про двох людей: Анну, яка молилась у храмі, просячи Бога про народження сина, та священика, «старого Елі», що «був слабким і втратив близькість із Богом та людьми». Побачивши Анну, яка молилася мовчки і тільки ворушила губами, він подумав, що вона п’яна. Анна пояснила священикові причину свого смутку і тоді серце Елі зворушилося: він поблагословив її та пообіцяв, що Бог дасть їй те, про що вона просила. «Елі зрозумів, — зазначив Папа, — що він помилився, і з його серця вийшло “благословення та пророцтво”, тому що пізніше Анна народила Самуїла».
Душпастирів, які живуть подвійним життями, віддалившись від Бога та від людей, Папа заохотив не втрачати надії, бо завжди існує шанс. Він пояснив, що старозавітному священикові вистачило наблизитися до людини, вислухати її, аби відновити владу благословляти й пророкувати.
«Влада, — зазначив на завершення Папа, — це Божий дар. Вона походить тільки від Нього, і Христос Ісус дає її своїм. Авторитет у розмові походить від близькості як з Богом, так і з людьми. Це влада, що є послідовністю, а не подвійним життям. І якщо душпастир втрачає її, то нехай, принаймні, як Елі, не втрачає надії: завжди є час наблизитися та відновити авторитет і пророцтво».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
