Ісус покликав своїх учнів переживати в сьогоденні те, що має присмак вічності: любов до Бога і до ближнього.
На це звернув увагу Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він 21 січня 2018 року ввечері очолив на аеродромі «Las Palmas» у столиці Перу — місті Лімі. Це була заключна подія його 22-ї Апостольської подорожі, яка зібрала 1 млн 300 тисяч вірних.
Коментуючи біблійні читання про покликання пророка Йони йти проповідувати в Ніневію задля її навернення, та про те, як Ісус проходив містами, звіщаючи свою Добру Новину, Папа зазначив: Господь проходить містами минулого й сьогодення. Він прямує до Ніневії, проходить Галілеєю, прямує до Ліми, Трухільйо, Пуерто-Мальдонадо… «Він приходить сюди. Він вирушає, аби увійти в нашу особисту, конкретну історію».
За словами Святішого Отця, з нами іноді може трапитися те саме, що з Йоною, адже наші міста зі своїми проявами несправедливості «можуть викликати в нас спокусу втекти, сховатися», відкриваючи простір для зневіри та байдужості, «яка перетворює нас у сліпих та німих перед обличчям інших». Але, як навчав Бенедикт XVI, «міра людяності визначається, по суті, ставленням до страждання і до стражденного».
Зовсім по-іншому, як зауважив Папа, поводився Ісус. Після арешту Предтечі Він пішов у Галілею проповідувати Євангеліє: «На відміну від Йони, Ісус, перед лицем болючої і несправедливої події, якою був арешт Йоана, входить до міста, ступає в Галілею та розпочинає від цієї жменьки люду сіяти те, що стало початком найбільшої надії: Боже царство близько, Бог є серед нас».
І в Євангелії ми бачимо «радість і ланцюговий ефект», викликаний цією дією Ісуса: починаючи від Симона та Андрія, далі — через Якова та Йоана, й відтак, через святу Розу з Ліми, святих Турибія та Мартина, аж до наших днів дійшла ця блага вість «завдяки хмарі свідків, які увірували в Нього». «Дійшла до нас, аби знову ввійти у світ як оновлена протиотрута від глобалізації байдужості. Бо перед цією Любов’ю неможливо залишатися байдужими», — сказав Святіший Отець, додаючи:
«Ісус покликав своїх учнів, щоби у сьогоденні жити тим, що має присмак вічності: любов до Бога і до ближнього, й чинить це єдиним способом, яким може це робити, тобто по-Божому: пробуджуючи ніжність і милосердну любов, пробуджуючи співчуття та відкриваючи їхні очі, щоб вони вчилися дивитися на дійсність по-Божому. Він запрошує їх творити нові узи, нові союзи, що є носіями вічності».
«Ісус і надалі ходить нашими вулицями, як і вчора, Він стукає до дверей, стукає до сердець, аби наново запалити надію та прагнення: аби деградація була подолана братерством, несправедливість переможена солідарністю, а насильство погашене зброєю миру. Ісус не перестає кликати й хоче помазати нас Своїм Духом, аби також і ми йшли намащувати цим помазанням, яке здатне оздоровити поранену надію та оновити наш погляд», – вів далі Святіший Отець, зазначаючи, що Ісус кличе нас ставати закваскою Божого Царства на кожному місці, де кожен з нас перебуває.
«Бог не втомлюється й не втомиться прямувати вперед, аби дійти до своїх дітей. До кожного з-поміж своїх дітей», — підсумував Папа. А для цього Він потребує «сміливих і справжніх свідків».
Наприкінці Євхаристійного богослужіння Святіший Отець звернувся з прощальним словом. Він подякував усім, хто доклав старань до проведення цього візиту. Зазначивши, що він розпочав своє паломництво в Перу як «землі надії», Папа заохотив перуанців «не боятися бути святими ХХІ сторіччя» та «зберігати надію», найкращим способом для чого є «перебувати в єдності».
З аеродрому «Пальми» Святіший Отець від’їхав до міжнародного аеропорту Ліми, звідки, після короткої церемонії прощання, відлетів до Рима.
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
