Підступний шепіт: «Він завдасть тобі кривди» — це найбільш загрозливий вірус, що підточує делікатний простір довіри.
«Господь скерував до мене таке слово: Не бійся їх, аби Я тим часом не сповнив тебе страхом перед ними» (Єр 1, 17).
Довгі роки цей уривок не дає мені спокою. Що це означає: «не бійся, щоб Я тебе не сповнив страхом»?
Чи входження у цей простір залежить від моєї волі, рішення? Чи йдеться про короткий момент, проблиск, у якому я актом волі зважуюся: входжу зараз у страх чи в молитву «Довіряю Тобі»?
З дня на день я бачу дедалі виразніше: то саме острах є найзагрозливішим вірусом простору людського спілкування. «Не бійся» — одне з найважливіших повідомлень, які знаходимо у Біблії. Ангели, які з’являються на її сторінках, уже першими словами заспокоюють обранців, що трусяться, наче желе: не бійтеся. «Не бійтеся, пастухи», «Не лякайтеся, пророки». Коли Захарія побачив Гавриїла, «стривожився, і страх напав на нього. Ангел же сказав до нього: Не бійся, Захаріє» (Лк 1, 12-13). Це слово «стало тілом», оскільки сивий Захарія згодом виголосив: «Дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити Йому безстрашно» (Лк 1, 74). Безстрашно! Той самий Гавриїл, об’являючись молодесенькій дівчині з Назарету, свою коротку промову розпочав словами «Не бійся, Маріє» (Лк 1, 30).
— Що лежить у людині найглибше? Страх, який паралізує. Ми боїмося: смерті, страждання, завтрашнього дня, — перелічував о. Августин Пеляновський. — Ми боїмося життя. Ми перестрашені тим, що на нас чекає завтра. Настають хвилини, коли навіть найміцніші «кремені» мусять зізнатися, що бояться. Ми всі — «ходячі страхи». Єдиним, хто може нас від цього звільнити, є Бог. Вилікувати нас може тільки любов, яка ні перед чим не відступиться. Демон нас дресирує. Але Бог сильніший. Напад сил темряви болісно ранить, але водночас тієї самої миті Бог нас глибше зцілює. Він кожне зло обертає на добро. Демони живляться нашим страхом; вони неспроможні знести наш добрий гумор і незаляканість.
Надзвичайно точну інтуїцію знайшов я у «Життєписі св. Антонія», струсивши пил із книжки. «Коли демони показуються, вони так щодо нас поводяться, якими нас застають, і змінюють свої обманливі лики залежно від тих думок, які в нас знаходять. Коли бачать наш страх і переляк, то збільшують побоювання своїми видіннями і погрозами, аж до духовного страждання. А як застануть нас, що ми радіємо Господом… відходять засмучені».
Мартін Якімович, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
