Чи не є багатобожжям віра у Трійцю?

Запитання: Чи не є проявом багатобожжя віра у Трійцю, тим більше що такого слова у Біблії нема?

Відповідь: Богооткровенна істина про Пресвяту Трійцю була одним із джерел живої віри Церкви. Формулювання, які стосуються Триєдиного Бога, зустрічаються вже в апостольських писаннях, як про це свідчить вітання, що перейшло в Євхаристійну літургію: «Благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і сопричастя в Святому Духові нехай будуть з усіма вами» (2 Кор 13,13).

Протягом перших століть свого існування Церква прагнула якомога детальніше сформулювати свою тринітарну віру — як для того, щоби поглибити власне розуміння віри, так і для того, щоби захистити віру від помилок, які її перекручували. Саме так з’явилися певні терміни, що пояснюють біблійні поняття. Це було працею давніх Вселенських Соборів та плодом богословських трудів Отців Церкви, які підтримувало чуття віри (sensus fidei) християнського люду.

Аби сформулювати догмат про Трійцю, Церква повинна була напрацювати відповідну термінологію з допомогою понять філософського походження: «сущність», «особа» («іпостась»), «стосунок» тощо. Це не означає, що вона підпорядкувала віру людському розумінню; але вона надала нового, нечуваного змісту цим термінам, які відтоді покликані означати неосяжну таємницю, що виходить далеко за межі всього, що ми можемо уявити людським розумом.

Церква використовує вираз «сущність» (інколи те ж саме передається словами «істота» або «природа»), розуміючи під ним Боже буття у його єдності. Термін «особа» (іпостась) означає Отця, Сина і Святого Духа у їхній реальній відмінності один від одного; термін «стосунки» — аби вказати, що ця відмінність полягає у їхньому взаємному співвідношенні.

Трійця — єдина. Ми не сповідуємо трьох богів, а визнаємо єдиного Бога у трьох Особах: Трійцю єдиносущну. Божественні Особи не розділяють між собою одну божественність, але кожна з них є цілий Бог. Отець — те ж саме, що Син, Син — те ж саме, що Отець, Син і Отець — те ж саме, що Дух Святий, тобто єдиний Бог за своєю природою. Кожна з трьох Осіб — це реальність, тобто Божественна сущність, істота або єство.

Говорячи про Трійцю, ми маємо на увазі, що Бог один, але в трьох Особах: Отець, Син і Святий Дух. Про те, що Бог існує в трьох Особах, ми знаємо лише тому, що Він сам нам це відкрив. Якби Він нам цього не відкрив, то людина власними силами ніколи би не змогла додуматися до цієї реальності, яка перевищує здатності її розуму.

В Новому Завіті не бракує місць, де більш або менш явно говориться про Трійцю. Найвідоміший з цих уривків — це кінець Євангелія від Матея: «Отже, йдіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа».

Слабеньку спробу пояснити, що таке Трійця, можна зробити, ґрунтуючись на пролозі Євангелія від Йоана: «На початку було Слово, і Слово було і Бога, і Слово було Бог». У грецькому тексті тут вжито слово «Лоґос», яке означає думку. Думка Бога — така само велика, як і сам Бог. Він досконало знає самого себе і все, що може від Нього походити. Можна сказати, що «Бог мислить реальність», таку само велику, як і Він сам.

З нами  ж цього не відбувається: знання, яке ми маємо самі про себе, про нашу сутність, про наше минуле, теперішнє і майбутнє, безконечно мале порівняно з тим, чим ми є. Наша думка не така велика, як ми самі. Тому ми можемо сказати, що наша думка — це породження нашого розуму.

Бог же зроджує в своєму розумі досконалий образ самого себе. І цей образ — однієї з Ним сутності (сущності) і є тією ж самою реальністю. Це — друга Особа Пресвятої Трійці, Син.

Син, Лоґос — це «думка Бога», те, як Бог себе мислить. Ісус — це Слово, яке стало плоттю.

У Символі віри ми стверджуємо, що Ісус Христос — Бог від Бога, світло від світла, Бог істинний від Бога істинного, роджений, несотворений, єдиносущний з Отцем.

Те ж саме, що ми сказали про думку Бога, можна сказати і про Його любов. Любов Бога така само велика, як і Він сам. Любов Бога велика настільки, наскільки велике Його благо. Тому любов Бога, яку ми називаємо Святим Духом, — це та ж сама божественна сущність, але вона — не інший Бог. Вона така ж само велика, як Отець і Син. Ось — третя Особа Пресвятої Трійці. Святий Дух у лоні Трійці — це Любов: та любов, якою Отець любить Сина, а Син любить Отця.

Які ж стосунки поміж трьома Особами? Три Особи — або три іпостасі — це один-єдиний Бог. Жодна з Осіб не вища і не нижча за інші. Вони відрізняються між собою тільки стосунками: Отець народжує, Син — народжений, Дух — дихання Отця і Сина.

Звісно, все сказане (повторюємо) це лише спроба якось пояснити Трійцю і осягнути цю безмежну реальність, яка багатократно перевищує наші інтелектуальні здібності. Усі знають випадок зі святим Августином на узбережжі Остії. Августин прогулювався берегом моря, роздумуючи про таємницю Пресвятої Трійці, і побачив хлопчика, який викопав ямку в піску і переливав туди воду, черпаючи її мушлею. Святий Августин запитав, навіщо він це робить. Хлопчик йому відповів: «Хочу вичерпати море ось в цю ямку!» Августин усміхнувся і сказав, що це неможливо. На що хлопчик відказав: «А як же ти своїм розумом намагаєшся вичерпати невичерпну таємницю Господню?»

Викопана у піску ямка — це наш розум, наші здатності до мислення.

Таким чином, термін «Трійця», не бувши у вузькому сенсі біблійним, був створений для того, щоб охопити цю безмежну, неосяжну реальність у рамки, можливі для нашого обмеженого розуміння. Хоча в Біблії немає свого слова «Трійця», та в ній, відповідно до викладеного вище, є всі елементи, які підтверджують реальність, що міститься у слові «Трійця». Не треба забувати, що Біблія — це не фіксація доктрини, а Божественне Одкровення, яке лягло в основу християнського вчення. А вчення розкриває це Одкровення на просторі століть, під впливом Святого Духа, який провадить Церкву до повноти пізнання Бога.

Таким чином, головне — це не слово «Трійця», а зміст, який ми вкладаємо у вираз «Пресвята Трійця», що традиційно використовується для переказування головної істини нашої віри.

Переклад CREDO за: Радио Ватикана