Роздуми над Словом Божим на ІІ неділю Великого Посту, рік Б
Чудо Переображення Господнього можемо розуміти у зв’язку з наступними подіями, які мають відбутися на іншій горі — Голготі. Господь зміцнює віру трьох своїх учнів, із якими особливим чином пов’язана історія народження новозавітної Церкви. Яків — перший з апостолів, хто віддав своє життя за Ісуса вже після Його воскресіння. Йоан залишився вірно стояти під хрестом у час розп’яття Ісуса, коли інші учні розбіглися. А Петро знайшов сили шукати пробачення в Ісуса Христа після принизливого відречення від Нього. Можливо, досвід Переображення і вплинув на їхню вірність Ісусові…
Розп’яття і смерть Ісуса на хресті були тяжким досвідом для всіх Апостолів. Дивитися на приниження, муку і смерть Того, з Ким вони пов’язували сподівання всього свого життя, заради Кого вони залишили все, що мали, Кому довірились і повірили, — це не просто трагедія, це катастрофа, описати яку неможливо. Немає слів, що можуть описати темряву, в яку поринає душа людини в такій ситуації. Вони насправді переживали відчуття, що Бог їх покинув.
Світло, яке линуло з шат і обличчя Ісуса на горі Переображення, було таким сильним, що могло дійти до подій Голготи. Петро, Яків і Йоан чули голос Бога-Отця з неба: «Це Син Мій улюблений, Його слухайте!» І вони добре пам’ятали ці слова, хоча на Голготі вже справді здавалося, що Бог покинув їх усіх. Сам Ісус молиться: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» Законовчителі видають Ісуса в руки Пилата, а на горі Табор Ісус розмовляє з тими, хто цей закон записав і Йому справді служив. Гора Табор — це гора зустрічі Бога з людиною, а Голгота – це гора зустрічі Бога з гріхом людини.
Ми можемо бути впевнені, що коли в нашому житті Бог допустить трагічні переживання Голготи, то не забракне нам і світла Табору. Великий Піст має служити тому, щоб наша душа піднялася з Ісусом на гору Переображення, яка є нашим зміцненням для того, щоб при зустрічі з гріхом цього світу ми мали достатньо сил вистояти до кінця під Хрестом Спасителя.