Запитання:
Чи обов’язково молитися вголос, зокрема на Святій Месі?
Відповідь:
З приводу усної молитви Катехизм Католицької Церкви стверджує: «Усна молитва є невід’ємною частиною християнського життя. Ісус навчає апостолів, яких приваблювала мовчазна молитва їхнього Вчителя, усної молитви: «Отче наш». Він молився не тільки богослужбовими молитвами синагоги; Євангелія показують нам, як Він підносить голос для того, щоб висловити Свою особисту молитву, від радісного благословення, зверненого до Отця, до скорботи в Гетсиманії» (2701).
Святий Тома Аквінський говорив про потрійну користь усної молитви:
«По-перше, це спонукання до внутрішнього благочестя, коли думка людини, що молиться підноситься до Бога. Це відбувається тому, що людський розум за допомогою зовнішніх знаків, слів або жестів привертає до пізнання і до почуттів. Святий Августин навчає, що “ми можемо спонукати самих себе до зростання святого бажання словом та іншими знаками”. Ось чому в особистій молитві ми повинні використовувати слово і знаки — тією мірою, якою вони допомагають розпалити внутрішні почуття. Якщо ж дух від них відволікається або вони йому заважають, тоді їх необхідно залишити… По-друге, — пише далі святий Тома Аквінський, — до молитви можна додати слово для того, щоб виконати наш обов’язок — а саме: зробити так, щоби людина служила Господу за допомогою всього, що отримала від Бога, тобто не тільки духом, але й тілом (…). По-третє, слово до молитви можна додати для того, щоби душа взяла гору над тілом, охопленим почуттями.
Особисті молитви не обов’язково вимовляти вголос, — їх можна вимовляти в серці, це стосується як сформульованих молитов, так і спонтанної молитви, що виходить із серця, для якої часто неможливо навіть знайти відповідні слова. Що стосується спільної молитви, а тим більше Літургії, то сама участь в них має на увазі проголошення вголос.
На запитання відповідає Радіо Ватикану