Документи

Послання Папи Франциска до молоді: «Не бійтеся!»

20 Березня 2018, 17:03 6519

Послання Святішого Отця Франциска з нагоди 33‑го Дня молоді (Вербна Неділя, 25 березня 2018 р.), 22.02.2018.

Послання скероване до молодих людей усього світу з нагоди 33‑го Дня молоді, що відзначається у дієцезіях на Вербну Неділю, 25 березня 2018 року, на тему: «Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога» (Лк 1, 30).

Послання Святішого Отця Франциска

«Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога» (Лк 1, 30)

Дорога молоде,

Всесвітній день молоді‑2018 — це черговий крок у приготуванні до Всесвітнього дня молоді у Панамі, що відбудеться в січні 2019 року. Цей новий етап нашого паломництва припадає на той самий рік, коли триватиме Звичайна асамблея Синоду єпископів, що буде присвячена темі «Молодь: віра та розпізнання покликання». Щасливий збіг обставин! Увага, молитва і роздуми усієї Церкви будуть присвячені тобі, молоде, з прагненням прийняти, а понад усе — огорнути і обійняти той цінний дар, яким ви є для Бога, Церкви та світу.

Як вам уже відомо, ми запрошені звершити цю подорож за посередництвом і прикладом Марії — Діви з Назарета, яку Господь обрав на Матір свого Сина. Вона мандрує з нами до Синоду і до ВДМ у Панамі. Минулого року нас вели слова пісні Марії: «Велике вчинив мені всемогутній» (Лк 1, 30). [Цьогоріч] це будуть слова Божого Посланця, Архангела Гавриїла, до Марії, звичайної дівчини з маленького села у Галілеї.

1. Не бійся!

Звісно, раптова поява ангела та його таємниче вітання: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою!» (Лк 1, 28), дуже схвилювали Марію, вражену цим першим одкровенням, виявом Її тотожності, сутності та покликання, досі Їй не відомими. Марія, як інші біблійні герої, тремтіла перед таємницею покликання Бога, який в одну мить перед Її очима поклав велич Його планів та дозволив Їй відчути слабкість себе як творіння. Ангел, що бачив глибини серця Пресвятої Діви, сказав: «Не бійся!» Господь також читає в глибинах нашого серця; Він знає про виклики, з якими ми зіткнемося протягом нашого життя, особливо якщо йдеться про фундаментальні вибори, які нам належить зробити і від яких залежить те, ким ми будемо і що робитимемо у цьому світі. Ми відчуваємо це тремтіння, коли стаємо перед лицем рішень про наше майбутнє, вибору життєвої дороги, покликання. Це момент, коли ми схвильовані і нас роздирають стільки страхів!

Молоде, чого ти боїшся? Що глибоко хвилює тебе? Страх, на якому ґрунтуються усі наші вчинки, який володіє багатьма з вас, – це те, що нас не люблять, ми не подобаємося, нас не сприймають такими, як ми є. Сьогодні багато молодих людей відчувають потребу бути кимось відмінним від того, ким вони є насправді, і намагаються допасуватися до часто штучних і недосяжних стандартів. Вони «фотошоплять» свої світлини, ховаються за масками та фальшивими тотожностями, тим самим стаючи «фейками». Багато хто прагне отримати усі можливі «лайки». Страхи та невпевненість постають з огляду на почуття безсилля і неспроможності. Інші бояться втратити почуття безпеки і бути самотніми; відчувають непевність щодо праці; бояться, що не здобудуть хорошої професійної позиції або не здійснять своїх мрій. Сьогодні велика кількість молодих людей — і віруючих, і невіруючих — сповнені страху. Хтось гадає: «Може, Бог хоче чи захоче надто багато від мене; я не буду справді щасливим і не зможу зробити того, що Господь від мене вимагає». Інші думають: «Я піду шляхом, який Господь мені показує, але хто гарантує, що я зможу йти ним до кінця, подолаю його. Чи я не знеохочуся, не втрачу ентузіазму? Чи я зможу витривати протягом усього мого життя?»

Коли сумніви та страхи сповнюють наші серця, ключове значення має розпізнання. Воно дозволяє запровадити лад у сум’ятті наших думок та почуттів, діяти справедливо й розсудливо. Перший крок на шляху подолання страхів — це чітко назвати їх, аби не гайнувати часу та сил у боротьбі з пустими і безликими привидами. Отже, я запрошую вас усіх зазирнути у себе і назвати свої страхи. Запитайте себе: що мене засмучує; чого я найбільше боюся саме сьогодні, на цьому етапі мого життя? Що мене стримує і заважає іти вперед? Чому мені бракує відваги зробити важливі вибори, які я повинен зробити? Не бійтеся у правді стати віч‑на‑віч зі своїми страхами, аби зрозуміти, для чого вони нам дані, та прийняти їх. Біблія не ігнорує страху ані численних причин цього людського досвіду. Боялися Авраам (пор. Бут 12, 10), Яків (пор. Бут 31, 31; 32, 7), Мойсей (Вих 2, 14; 17, 4), Петро (пор. Мт 26, 69) та Апостоли (пор. Мк 4, 38‑40; Мт 26, 56). Сам Господь більше, ніж будь‑хто інший, зазнав страху і страждання (пор. Мт 26, 37; Лк 22, 44).

«Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?» (Мк 4, 40). У докорі, скерованому до учнів, Ісус допомагає нам зрозуміти, що повірити заважає не так скептицизм, як страх. Отож, зусилля розпізнання ідентифікує наші страхи і може допомогти нам подолати їх; відкриває нас на життя і допомагає спокійно зустрічати виклики на нашому шляху. Особливо у житті християн страх не повинен мати останнього слова; він має стати нагодою до акту віри у Бога… і в життя! Це означає вірити у фундаментальне благо існування, яким Господь обдарував нас, і довіряти, що Він сам доведе нас до доброго закінчення навіть крізь обставини і мінливості, що часто бентежать нас. Якщо ми закоренимося у наших страхах, то зосередимося на собі, замкнемося, аби захиститися від усього й усіх; це нас паралізує. Треба діяти! Ніколи не замикайтеся! У Святому Письмі заклик «не бійся!» у різних формах зустрічається 365 разів. Це свідчить про те, що Господь прагне, аби були вільними від страху кожного дня протягом року.

Розпізнання необхідне, якщо ми шукаємо своє покликання у житті. Частіше за все на перших порах наше покликання здається неясним і нечітким; ми поступово починаємо його відкривати. Розпізнання в цьому разі не може розглядатися як особисте зусилля та інтроспекція задля кращого розуміння внутрішнього світу, зміцнення й забезпечення певного балансу. У такому разі особа може стати сильнішою, але надалі обмеженою горизонтами її або його перспектив та можливостей. Покликання — це заклик згори, і розпізнання у цьому контексті загалом означає відкритися на Того, хто кличе. Молитовна тиша — необхідна, аби почути голос Бога, який відлунює у нашому сумлінні. Бог стукає у двері наших сердець і сумлінь, як стукав до серця Марії; Він прагне встановити приязнь із нами завдяки молитві; через те, що говоритиме до нас у своєму Слові; Він дає милосердя у Таїнстві Сповіді й стає одним із нами, коли ми приймаємо Його в Євхаристії.

Важливо також будувати діалог і зустрічатися з іншими — нашими братами та сестрами у вірі. Вони мають більше досвіду і допоможуть нам краще бачити і мудро вибирати з різних можливостей. Коли юний Самуїл чує голос Господа, він не розпізнає і не розуміє його одразу. Тричі він бігав до Елі, старшого священика, який врешті‑решт запропонував правильну відповідь на голос Господа: «Йди-но, лягай спати, а коли тебе покличуть, скажеш: Говори, Господи, слуга твій слухає.» (1 Сам 3, 9). У своїх сумнівах знайте: ви можете покластися на Церкву. Я знаю дуже добрих священиків, богопосвячених чоловіків і жінок та мирян, багато також молоді, які можуть підтримати вас як старші брати і сестри у вірі. Оживлені Святим Духом, вони допомагатимуть вам побачити сенс сумнівів і збагнути план вашого покликання. Інший — не лише духовний керівник, але також особа, яка допомагає нам відкрити себе для нескінченного багатства життя, що Господь дає нам. Важливо створити простір у наших містах і спільнотах, де можна зростати, мріяти й шукати нових горизонтів! Ніколи не втрачайте запалу й насолоджуйтеся товариством і дружбою, задоволенням мріяти і крокувати разом. Справжні християни не бояться відкриватися на інших, ділитися з ними власним важливим простором і робити його місцем братерства. Дорога молоде, не дозволяйте згасити іскру молодості; хай вона не зникне у темряві замкненої кімнати, у якій єдиним вікном у зовнішній світ буде комп’ютер або смартфон. Широко прочиніть двері свого серця! Нехай ваш час і простір буде сповнений значущими відносинами, справжніми людьми, з якими ви ділитимете справжній і конкретний досвід щоденного життя.

2. Маріє!

«Прикликав тебе твоїм ім’ям» (Іс 43,1). Перша причина не боятися — це факт, що Господь кличе нас на ім’я. Ангел, посланець Бога, звертається до Марії на ім’я. Богу належить влада надавати ім’я. У ділі творіння Він по імені покликав до життя кожне створіння. За іменем стоїть тотожність, унікальна для кожного предмету й особи; це інтимне знання, сутність, відома лише Йому. Цією божественною прерогативою Бог поділився з людиною, коли запросив надати ім’я звірям, птахам і своєму потомству (пор. Бут 2, 19-21; 4, 1). Багато культур поділяють це глибоко біблійне бачення. Вони розпізнають в імені одкровення глибокої містерії життя і сенсу існування.

Коли Бог кличе людину на ім’я, Він відкриває їй покликання — план святості та самореалізації, завдяки якому людина стає унікальним даром для інших. Коли Господь хоче поширити горизонти життя, Він дає нове ім’я особі, яку кличе. Симона Господь назвав Петром. Звідси береться звичай приймати нове ім’я при вступі до релігійного ордену; це визначає нова тотожність і місія. Божественний поклик унікальний і особистий, тому слід уникати тиску слідувати усталеним схемам; лише тоді наше життя може стати воістину справжнім і незамінним даром Богові, Церкві та собі.

Дорогі молоді люди, отже, бути покликаним на ім’я — це знак великої гідності в очах Бога і знак Його любові до нас. Бог кличе кожного на ім’я. Всі ви належите Богу. Твоє «я» належить Йому; ти — гідний поваги і любові (пор. Іс 43, 4). Вітайте з радістю діалог, який Бог вам пропонує; цей заклик, який Він керує, коли кличе тебе на ім’я.

3. Ти знайшла благодать у Господа

Головна причина того, що Марія не повинна відчувати страху, — це благодать, яку Вона знайшла у Господа. Слово «благодать» говорить про любов, яку дають безплатно, за яку ми нічого не винні. Бог заохочує нас пам’ятати: ми не повинні заробляти на Його близькість і допомогу своїм блискучим CV, повним успіхів і заслуг! Ангел сказав Марії, що Вона вже знайшла благодать у Господа, а не те, що Вона отримає це у майбутньому. Ці ж слова Ангела допомагають нам збагнути, що Божа благодать не минає; вона нешвидкоплинна і ніколи не закінчиться. Вона завжди підтримуватиме нас, особливо в моменти випробувань і темряви.

Постійна присутність Божої благодаті заохочує нас прийняти з довірою наше покликання. Воно вимагає вірності, яку треба відновлюватися щодня. Шлях покликання не позбавлений хрестів: сумніви супроводжують не лише на початку, постійні спокуси зійти також не полишають нас. Почуття неспромоги супроводжує учнів Христа до кінця. Він чи вона постійно покладається на допомогу Божої благодаті.

Наші людські страхи пірнають у словах Ангела і зникають завдяки силі Доброї Новини, вісниками якої ми стали. Наше життя — не чиста випадковість або постійна боротьба на виживання; кожен з нас — дорогоцінна історія, яку дуже любить Господь. Ми знайшли Благодать у Його очах, і це означає, що Творець бачить унікальну красу нашого буття і має величний план на наше життя. Така свідомість, звісно, не вирішує всіх проблем і не позбавляє наше життя непевності та сумнівів. Але вона має силу глибоко перемінити наше життя. Невідоме, яке криє для нас майбутнє, — не темна загроза, що її нам треба подолати, а сприятливий час, даний нам, аби жити унікальним покликанням і ділитися ним із нашими братами і сестрами у Церкві та світі.

4. Відвага тепер

Певність у супроводі Божої благодаті дає силу бути відважним зараз; мати сміливість виконувати те, про що просить Господь тут і тепер, у кожній площині життя; прийняти покликання, яке Він відкриває; жити нашою вірою, не приховуючи її і не мінімалізуючи.

Так, коли ми відкриємося на дію Божої благодаті, неможливе стане можливим. «Коли Бог за нас, хто проти нас?» (пор. Рим 8, 31). Божа благодать торкається твого «тепер», аби огорнути тебе сьогодні, таким, як ти є, — з усіма страхами та обмеженнями. Це також відкриває Його неймовірний план! Вам, молоді люди, необхідно знати, що хтось справді вірить у вас. Пам’ятайте: Папа вам довіряє, Церква вам довіряє! І ви довіртеся Церкві!

Юній Марії доручили важливу місію, позаяк Вона була юна. Ви, молоді люди, маєте силу, адже перебуваєте у тій фазі життя, коли енергії не бракує. Застосуйте енергію і силу, аби покращити світ, розпочинаючи з довколишньої дійсності. Я хочу, щоб ви отримали відповідальність у Церкві. Ми маємо бути відважними і зробити для вас місце, а ви маєте бути готовими прийняти відповідальність.

Я знову запрошую вас до споглядання турботливої, динамічної та конкретної любові Марії, яка має відвагу повністю зосереджуватися на дарі з себе. Церква, просякнута цими якостями Марії, завжди буде Церквою, що рухається вперед і виходить поза власні обмеження і кордони, аби дозволити благодаті, яку отримує, розливатися. Якщо ми справді дозволимо, щоби нас торкнувся приклад Марії, то житимемо по-справжньому, дозволяючи цій любові спонукати нас любити Бога більше, ніж себе і все інше; любити тих, із ким ми ділимо нашу буденність. Ми любитимемо й тих, кого важко любити. Це любов, що є служінням і посвятою заради слабких і вбогих; любов, що змінює наше обличчя і сповнює нас радістю.

Хочу завершити прекрасними словами св. Бернарда з відомої проповіді на тему таємниці Внебовзяття, словами, що виражають очікування всього людства на відповідь Марії: «Ти почула, о Діво, що зачнеш і носитимеш сина; Ти почула, що це станеться не через мужа, а Дух Святий зійде на тебе. Ангел очікував на відповідь; ми також, о Діво, чекаємо на твоє слово втіхи… Твоя коротка відповідь відродила і покликала нас до життя… Ось на що чекає усе людство, земля, розпростерта під Твоїми ногами… Відповідай швидше, о Діво!» (проповідь 4, 8-9; Opera Omnia).

Дорога молоде, Господь, Церква, світ чекає твоєї відповіді на унікальний поклик, який кожен чує у своєму житті! Всесвітній день молоді у Панамі наближається; я запрошую вас приготуватися до нашого зібрання з радістю та ентузіазмом тих, хто прагне взяти участь у цій надзвичайній пригоді. ВДМ для відважних, а не для молоді, яка шукає лише комфорту, втікає при найменших труднощах. Ви приймаєте виклик?

Ватикан, 11 лютого 2018 року,
VI Неділя Звичайного пероду,
Спомин Матері Божої Лурдської

Франциск

Переклад CREDO за матеріалами: vatican.va

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Кредит грудень-травень
Зібрано Залишилося зібрати
60032грн
28995грн
Потрібно зібрати
89027грн
Залишилося
2дні
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

молодь

ПЕРСОНА

Папа Франциск

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: