Міф 1: Гомосексуалісти становлять 10% населення.

Насправді, жоден учений під цим твердженням не підпишеться. Численні дослідження по всьому світу показують, що гомосексуалісти і бісексуали разом складають 2-3% населення, а лесбійки — 1-2%.

Міф 2: Відносини між гомосексуалістами настільки ж міцні й довговічні, як і між чоловіками і жінками.

Насправді, середня тривалість відносин у гомосексуальних і лесбійських парах становить 2,5 роки; для порівняння, в США, де кількість розлучень набагато вища, ніж у багатьох інших країнах, до срібного весілля (25 років) доживають близько 50% всіх шлюбів.

Міф 3: Гомосексуалісти вступають у вкрай безладні статеві зв’язки.

Насправді, гомосексуалісти і лесбійки у порівнянні з середнім значенням мають у 3-4 рази більше статевих партнерів, ніж гетеросексуали. Комусь це здається вкрай безладним статевим життям, комусь — ні.

Міф 4: У сфері психічного здоров’я гомосексуалісти і лесбійки не вирізняються від гетеросексуальної більшості населення.

Насправді, стандартна цифра, яку відразу наводять фахівці — 3:1. Гомосексуалісти і лесбійки в три рази частіше страждають від розладів психіки. У всіх гомосексуалістів зустрічається схильність до суїцидів, чоловікам також властиві депресія і інші афективні розлади, жінкам — зловживання алкоголем і наркотиками, хоча зустрічаються і інші захворювання.

Міф 5: Проблеми з психікою у гомосексуалістів — наслідок того, що суспільство їх дискримінує і відкидає.

Насправді, докази цьому практично відсутні. ВІдсоток випадків проблем з психікою у гомосексуалістів в толерантних, ліберальних суспільствах і в суспільствах, де до них ставляться з нетерпимістю, приблизно однакова.

Міф 6: Гомосексуалістами народжуються.

Насправді, з результатів шести досліджень (в період з 2000 по 2011): у випадках, коли один з однояйцевих близнюків відчуває гомосексуальні схильності, ймовірність того, що подібні схильності є у другого близнюка дорівнює приблизно 11% для чоловіків і 14% для жінок. Це означає, що загальні для обох близнюків фактори, як то гени і виховання, практично непричетні до їх статевої орієнтації, а відповідають за неї здебільшого індивідуальні та унікальні реакції індивіда на ті чи інші випадкові або повсякденні події в його житті.

Міф 7: Гомосексуалісти стверджують, що усвідомлювали себе такими з раннього дитинства.

Насправді, середній вік, в якому гомосексуаліст усвідомлює, що його тягне до осіб однієї з ним статі, дорівнює 10 рокам, і дві третини всіх випадків припадають на період від 6 до 14 років. Таким чином, вкрай малоймовірно, щоб людина пам’ятала, що її вабить до осіб однієї з нею статі з самого раннього дитинства. Мова, швидше за все, може йти про рано усвідомлюване бажання належати до своєї гендерної групи, яке виникало з почуття невпевненості в собі і несхожості на інших.

Міф 8: Гомосексуалізм – це усвідомлений вибір.

Насправді, якщо мова йде про 10-річний вік, то навряд чи можна говорити про повністю усвідомлене, свідомоме і відповідальне рішення. Жодна людина не здатна раз і назавжди вирішити (у всіх звичайних значеннях цього слова), якої сексуальної орієнтації вона буде дотримуватися все своє доросле життя, у віці 10 років. Потяг до осіб тієї ж статі — зазвичай факт, який людина відкриває в собі, а не щось, що він свідомо обирає.

Міф 9: Ніхто не знає, звідки береться потяг до осіб тієї ж статі.

Насправді, деякі гомосексуалісти вважають, що знають. Вони простежують витоки цього потягу до сексуального насильства, яке вони зазнали у дитинстві, реакції на розлучення батьків, відкидання однолітків однієї з ними статі або впливу порнографічної продукції. Інші не схильні розмірковувати у категоріях сприяючих обставин і тому не знають, звідки саме взявся у них потяг до осіб однієї з ними статі — так само, як більшість гетеросексуалів не знає, чому вони стали саме гетеросексуалами. Індивідуальних історій багато, і всі вони в рамках загальної картини здаються незначними і поодинокими, але для індивідів, які самі відчули це на собі, вони вкрай важливі.

Міф 10: Гомосексуалістів неможливо переорієнтувати.

Насправді, ідеологічно нейтральні дослідження показують, що переорієнтація — не рідкість. Приблизно половина всіх гомосексуалістів і бісексуалів протягом життя приходять до гетеросексуальної орієнтації без будь-якого медичного втручання. Приблизно 3% всіх гетеросексуалів колись твердо вважали себе гомосексуалістами або бісексуалами. Сексуальна орієнтація не є чимось жорстко заданим.

Міф 11: Підліткам – гомосексуалістам в школі потрібна особлива психологічна підтримка.

Насправді, у наш час на заході 98% підлітків у 16 років вважають себе гомосексуалістами, а в 17 вже вважають себе гетеросексуалами. Було б безвідповідально пропонувати підліткам стверджуючу їх гомосексуальність психологічну допомогу, виходячи з помилкового уявлення про вроджену і незмінну природу  їхньої сексуальної орієнтації.

Міф 12: Психологічні програми з переорієнтації завдають шкоди психіці.

Насправді, найбільш авторитетне з цього питання лонгітудинальне (тобто таке, що проводилось над одними особами впродовж довгого часу) дослідження, яке також узгоджується з результатами інших робіт, показує, що сексуальна орієнтація у більшості людей рухлива в діапазоні від незначної до повної зміни. Позитивні і негативні ефекти властиві будь-якому психологічному втручанню. Але програми з сексуальної переорієнтації також знижують схильність до депресій і алкогольної та наркотичної залежностей.

Міф 13: Те, чим люди займаються за закритими фіранками у спальні ніяк не впливає на суспільство в цілому.

Насправді, гомосексуальний статевий акт у чоловіків загрожує медичними проблемами. Також дослідження показують, що 15% практикуючих гомосексуалістів і бісексуалів одружені і тим піддають небезпеки своїх дружин. Статеві зв’язки (як гомо- , так і гетеросексуальні) поза шлюбом в кінцевому рахунку, так чи інакше, призводять до додаткових бюджетних витрат на рівні всієї держави.

За матеріалами: demographia.ru