Презентація бестселера Габріели Кубі «Сексуальна революція. Руйнування свободи в ім’я свободи»

Габріела Кубі, німецький соціолог, фахівець із ґендеру, католичка, мати трьох дітей. Її книжка «Сексуальна революція. Руйнування свободи в ім’я свободи» з’явилася в 2012 р. і за шість тижнів зникла з книжкових полиць.

30 травня 2018 р. переклад українською був презентований у Києві, а 31 травня пані Габріела виступила з лекцією в римо-католицькому храмі Марії Матері Церкви.

Її книжка «Сексуальна революція. Руйнування свободи в ім’я свободи» з’явилася в 2012 р. Через шість тижнів на книжку чекало перевидання. Монографію високо оцінив папа Бенедикт XVI і запросив пані Габріелу до Ватикану. Серед багатьох схвальних відгуків виділимо слова німецього католицького теолога Андреаса Ляуна. Він назвав «Сексуальну революцію» книжкою століття.

30 травня переклад українською мовою був презентований у Києві, а 31 травня пані Габріела Кубі виступила з лекцією в римо-католицькому храмі Марії Матері Церкви, пише сайт «Родина».

— Зараз я знову в Україні, тому що опублікована ось ця книжка, “Сексуальна революція. Руйнування свободи в ім’я свободи”,— сказала Габріела Кубі. Ми всі живемо в цю нову епоху і бачимо, що з 1968 року здійснюється переворот сексуальної моральності. Ми живемо посеред цього, і кожен із нас має поставити собі запитання: “А що я маю робити з даром сексуальності, завдяки якому з’явився на світ?”

Коли християнство з’явилося 2000 років тому, це була надзвичайна сексуальна революція, яка прийшла в поганський світ.

У поганському суспільстві сексуальність перебуває на першому місці в культурі. Сексуалізуються діти. І раптом з’явилися християни. Вони висловили думку, що секс має бути тільки між чоловіком і жінкою.

Чи вірите ви, що це справжній шлях сексуальності?

Якщо ви в це вірите, то зіткнетеся з труднощами на цьому шляху. Якщо ви — батьки, то матимете труднощі у вираженні цієї правди своїм дітям. Навчання Церкви про секс вважається тягарем. Але чому Церква так навчає? Тому що це відповідь на питання, що виникає у кожному людському серці. Кожен із нас прагне любити, мати справжню любов. І коли ви закохані, то кажете коханій людині: “Ти, тільки ти і назавжди”. Тоді зникають непотрібні речі. Ми маємо іти вузькою стежкою.

Кожна дитина хоче мати тата і маму, щоби обоє були в єдності, щоб вони були біологічними батьком і матір’ю. У мене було це бажання і я страждала, коли мої батьки розлучилися. Мені тоді було 20 років. Статистика показує, що діти із розлучених сімей також розлучаються. І це великий хрест у моєму житті — жити в двох розбитих сім’ях. Я маю трьох дітей і онука.

Багато років тому одна жінка побачила, що моя сім’я зруйнована, прийшла і сказала мені: “Молись”. І я молилася Новенну до Божого милосердя. Я стала католичкою в 1998 році. Тепер двоє моїх синів одружені і вони сказали “так” перед вівтарем, коли одружувалися. Це велике благословення.

Якось мені потрапила до рук книжка “Секс і культура”. Її автор не був християнином, але його цікавило співвідношення сексуальності зі ступенем розвитку суспільства і культури. Він був антропологом, який вивчав різні культури. Його висновок:

Висока культура може існувати лише за умов строгих сексуальних вимог.

Я була в різних країнах світу, і всюди чую захват: “Яка прекрасна Європа!” Вона справді прекрасна, але не будемо забувати, що Європа заснована на християнській культурі. Ця висока культура будується на строгій сімейної моралі, сексуальності, — але зараз вона руйнується.

Відбувся прорив сексуальної революції. Я була студенткою Вільного університету в Берліні. Тодішній культурі університетського середовища були властиві вільний комунізм, радикальний фемінізм, вихід із рабства материнства. Хіба бути матір’ю — це рабство?

Неконтрольована сексуальна культура — це основа вільного марксизму. Ідея полягала в тому, що коли ви живете вільно в сексуальному плані, то живете у вільному суспільстві. Ця культура не зупинилася. Коли комунізм був зруйнований у 1991 році, ми думали, що відтоді живемо в неідеологізованому суспільстві. Ми не були готові зіткнутися з новою ідеологією, яка робить нас рабами нашої сексуальності.

1990 року з’явилася центральна праця цієї ідеології — книжка «Gender Trouble: Feminism and the Subversion of Identity» авторства Джудіт Батлер. Її робота називалася підривом ідентичності.

…Гендеризм змінює мову. Термін “гендер” був впроваджений 1995 року в Пекіні. Конференція була ініційована радикальними феміністками, лідерами думки на тогочасних зборах. Вони змусили, щоби гендер був впроваджений у документи ООН. Гендер запроваджував підрив поняття біологічної статі. Джудіт Батлер говорить щось дивне. Немає двох статей, а є гендерна змінність. Люди не усвідомлюють цього. З’явився новий термін — сексуальна орієнтація — в документації Амстердамського договору Європейського Союзу. Амстердамський договір каже, що ми не дискримінуємо людей за ознаками хвороби, статі, релігійних переконань, а також і за ознаками сексуальної орієнтації.

Сексуальна орієнтація, яка не має будь-яких меж, захищена базовим документом Європейського Союзу в 1999 році. І боротьба триває і триває, тому що християни спали.

Коли ніхто не ставить злу ніяких меж, то межею буде смерть.

Йоан Павло ІІ сформулював два терміни: культура життя і культура смерті. Через 20 років боротьба продовжується від стадії до стадії, і один із пунктів цієї боротьби — одностатеві шлюби по всій землі. Ті, хто за це бореться, роблять це за допомогою фондів Сороса, Рокфелера, Гейтса, а також за допомогою таких ресурсів, як Гугл і Фейсбук. Більшість молодих людей гадають, ніби це прогрес…

В усіх культурах і всіх епохах шлюб означав бажання створити союз чоловіка і жінки. Люди однієї статі не можуть вжити щодо себе поняття “одна плоть”, бо вони не можуть дати життя. Якщо ви чоловік і дружина, то маєте право на дитину. Якщо ви не можете самостійно народити, будучи одностатевими партнерами, то купуєте дитину “по запчастинах”. Окремо яйцеклітину, окремо сперму, винаймаєте лоно жінки. І бідна жінка, яка змушена носити дитину в своєму лоні, яку в неї потім заберуть, бере за оренду її лона гроші.

І зараз триває боротьба по всьому світу за легалізацію цієї практики.

20 років тому першими у легалізації гомосексуальних союзів були Нідерланди. Процент самогубств серед осіб, які ведуть гомосексуальне життя дуже високий. 70% усіх хворих на СНІД в Німеччині — це представники ЛГБТ. Якщо взяти до уваги, що їхній відсоток у загальній чисельності населення становить 2%. Психічні розлади у них набагато частіші, ніж у гетеросексуальних чоловіків.

Гомосексуалісти займаються проміскуїтетом, і це не гомофобія, це правда.

Ми маємо попередити дітей про ці ризики. Я пишу і говорю не проти людей, я маю відкриту дружню поставу до будь-кого

Я їхала з Цюріха до Мюнхена, і чоловік, який сидів навпроти, поспішив повідомити мені, що він гомосексуаліст, має партнера. Він побачив, що я читала “10 принципів проти гомосексуалізму”. Це був початок розмови. Ми говорили чотири години, і на кінець обмінялися візитками. Це не дискримінація.

ООН має написи ЛГБТ. Довгий час не знали, що означає остання літера цієї абривіатури “Т”, тепер для неї прийшов час.

2015 року Верховний суд США нав’язав гомосексуальні подружжя цілій країні. Всюди, де були опитування, люди були проти таких одружень. Мільйони людей протестували проти цього.

За часів президента Обами в Америці розпочалася «битва туалетів». Уряд видав розпорядження, згідно з яким школи мали підтримати дітей, коли ті говорили, що сьогодні вони не дівчата, а хлопці. «Битва туалетів» називається так тому, що коли Джонні скаже, що він тепер дівчинка, то зможе користуватися душовими і туалетами для дівчат. Такі зміни норми призвели до катастрофічних результатів. За останні три роки кількість дітей, у яких виявили гендерну дисфорію, збільшилася на 2000%!

Зараз найрадикальніша країна у реформуванні свого законодавства на користь гендеру — це Шотландія. Там діти можуть звернутися до урядових органів і змінити свою стать. Трансгендерні особи мають дуже тяжкі проблеми зі своєю ідентичністю. 40% таких осіб і передхірургічних втручань; і після цього вчиняють самогубство. Існують закони, які забороняють людям вийти зі своєї нерозумно обраної гендерної ідентифікації.

Все це дуже серйозно. Я говорю і пишу, щоби пробудити людей. Одна з головних атак скерована на сексуалізацію дітей у школах. Дітей від 1 до 4 років вчать маструбувати. Це вказівка ВООЗ.

Я хочу порівняти ситуацію, яка складається у світі, з таким прикладом. Є річка і дамба. Там я живу. Дамба пропускає воду; існує небезпека, що мене, дім, всю сім’ю, ціле селище змиє водою. Мені потрібно це знати чи краще про це не говорити?

Українці зараз у дуже тяжкому становищі. Бо ви бідні і боїтеся Росії, тому шукаєте дружби з ЄС. Ваша надія — що членство в ЄС дасть покращення економічного життя; але тоді ви маєте прийняти в одному пакеті легалізацію абортів, ЛГБТ і все решту.

Через два дні, 3 червня, ЄС буде давати перевизначення, що таке подружній союз. Який висновок вони зроблять, такий усі країни-члени ЄС мають визнати, тобто визнати такі союзи за новим визначенням. Бути в ЄС означає прийняти увесь пакет змін законодавства.

Десятки років тому християни казали, що це стосується меншин, це не стосується нас, але зараз — ні. Зараз християн притягують до суду в країнах Європи.

Що ми маємо робити в цій історичній ситуації?

Найперше — це мати віру. Я не могла би всього цього зносити, якби не знала, що Ісус Христос переміг. Ісус воскрес із мертвих, відчинив двері раю. Чи Ісус нас залишить самотніми? Я вірю, що перемога має бути перемогою Ісуса Христа. Я думаю, що ми маємо жити у дружбі з Ісусом Христом. Щоби ми були чесними і ставили запитання Святому Духу: чого Він хоче від нас?

Ми залежимо від наших священиків і єпископів. Ми так сильно їх потребуємо, щоби мати скерування, направлення.

Існує перешкода, щоби бути активними в цій темі, — це страх. Але якщо ми маємо молитовне життя, то Бог забере від нас цей страх. Це велика радість для мене, що всюди, куди я йду,  зустрічаю учнів Ісуса Христа. Це надихає мене і не дає занепасти духом.

Ми створені як чоловік і жінка. Ми створені, щоби бути плідними, любити, і ніхто не може зупинити вас на цьому шляху.

Запитання залу

Слухачка: «Гомосексуалісти народжуються такими чи це нав’язано?»

Габріела: «Немає гомосексуального гену. Аргумент “Ми такі” не діє. Гомосексуальність розвивається завдяки соціальним і психологічним факторам. Всі великі засновники психології, такі як Зигмунд Фройд, говорять, що гомосексуалізм — це психічний розлад. Проблема нашого часу в тому, що справжні наукові дослідження пригноблюються. Навіть терапія для осіб, які страждають від свого нездорового потягу і хочуть дізнатися, що сталося у їхньому житті, — забороняється, а тих, хто надає таку терапію, притягують до відповідальності. В Канаді, де при владі радикальний уряд, батькам заборонено приводити дитину до терапевта, якщо вони помічають у ній гомосексуальність.

Отець Роман Лаба: «Про ці випадки можна почитати у Марка Регнеруса».

— Пан Марк дуже хоробрий науковець, бо коли ви публікуєте дослідження у цій сфері, ви зазнаєете атак, вони зроблять усе, щоби ви мовчали. Марк Регнерус досліджував поведінку дітей у гомосексуальних парах. Існує дуже багато фейкових досліджень, які намагаються довести, що дослідження Регнеруса це помилка та маніпуляція. Регнерус дослідив ці дослідження і виявив, що вони фейкові.

Слухачка: «З якою метою гендерна ідеологія просувається у світі?»

— Одна очевидна мета — це зменшення населення. Аборти, контрацепція, руйнування сімей — все провадить до цього. В  1970-х роках в Америки однією з цілей було зменшити населення на планеті. Ви бачите, що стається внаслідок такої політики. Ідентичність значно послаблена. Коли я знаю, хто я такий, то я сильний. Відповідь: я католик, я німець, я походжу з такої-то сім’ї. Любов до вашої країни зараз очорнюють і намагаються показати як праворадикальні прагнення. Любов до Церкви очорнюється.

До кінця не можемо знати чому так, але для мене достатньо бачити, що відбувається.

Слухач: «Питання до єпископа Радослава про відповідальність Церкви».

Єпископ Радослав: «Я давно вже знав про цю проблему, бачив її, розумів. Що робити? Відчуваю себе слабким перед цим питанням. Не тому що в Україні немає атаки, просто наш голос дуже маленький, малозначущий. Ми як Римо-Католицька Церква — маленькі. Але в цьому році бачу велике пробудження. Не раз говорив про цю проблему на Конференції єпископату. Сприймали не дуже серйозно, але в цьому році все змінилося. Велике зацікавлення є в Ході [Всеукраїнська хода за сім’ю та дітей, яка відбудеться завтра, 2 червня, збір на Софійській площі о 9.45. – Прим. ред.]. Це завдяки молитві. Цікаво, що в нашій Верховній Раді присутні дуже мужні захисники природної сім’ї. Їм подяка, бо це також завдяки Вашому служінню (звертається до Габріели). Ваша присутність це також знак великої надії.

Ми вже не бачили в Німеччині морального авторитету, і ось жінка з Німеччини.

Варто не боятися говорити про красу нашої пропозиції.

Я влаштовую вікенди для подружніх пар. І дуже часто приїжджають пари, які вже багато років живуть разом. Ми говоримо про красу життя в подружжі відважно, в чистоті. Це запалює багато сімейних пар, вони кажуть: “Так, ми так хочемо”.

Треба не боятися— і йти вперед, але також і вивчати, компетентно, з фактами (показує книжку Габріели).

В історії найгірша новина — це те, що зробили з Ним (показує на Розп’яття). Це найгірше. В прийнятті цієї жертви — фінальне спасіння. Воно відбувається не тоді, коли ми когось у чомусь переконаємо.

Двоє священиків з мого Згромадження підійшли до єпископа, також з облатів. Вони були схвильовані тим, як змінюються цінності навколо гендерного мейнстріму. Єпископ відповів: “Навіть якщо буде найгірший варіант: я помру в лікарні, мій наступник закінчить у в’язниці, його наступник буде вбитий. Але тоді ми знатимемо, що будемо в середині місії Ісуса Христа, на правильному шляху”.

Ми не знаємо, як будемо страждати, але це — місія Ісуса Христа.

Габріела (дуже зворушено, зі сльозами на очах): «Для мене це несподіванка. Дуже рідко мені доводиться відчувати підтримку зі сторони єпископа (розчулено). І тепер підтримуєте мене Ви, єпископ іншої країни, а не моєї. Як чудово, коли ми бачимо людину, єпископа, який стоїть за правду. Ми мусимо жити у зв’язку з Ісусом Христом, бо світ стає гіршим…»

Пані Габріела попросила і прийняла благословення єпископа Радослава.