Ми вже давно дивуємося: нащо потрібні гей-паради?
Стандартна відповідь: «Так ЛГБТ борються за свої права» одразу відпадає, бо найбільші гей-паради проходять у Голландії, де з правами ЛГБТ не лише все гаразд, але й гаразд-гаразд-гаразд. Крім того, незрозумілим залишається питання: який стосунок яскраві платформи з розмальованими півголими людьми мають до прав ЛГБТ?
Ми довго перебували у роздумах, поки нарешті зрозуміли.
Справа в тому, що геї не можуть народити нащадків. Це факт. Але розмноження — це запорука існування будь-якої спільноти. Геї можуть розмножуватися лише за рахунок навколишнього середовища — тобто дітей гетеросексуальних мам і татусів. Це теж факт.
Тобто задача із розмноження полягає у тому, щоб виявити серед гетеросексуального оточення персон, які схильні чи наполовину схильні, чи на чверть чи скільки там схильні, і створити з них нових членів ЛГБТ-спільноти. Варіантів багато — гляньте лиш на таблицю можливих гендерів, і ви вимушені будете погодитися, що питання «гей чи не гей» давно вже застаріло, тому до справи залучаються усі можливі варіанти.
Але як виявити серед людей, які живуть у межах традиційної культури, потенційну аудиторію для ЛГБТ-спілкування? Отут і стають у пригоді гей-паради. Тому вони й такі яскраві і такі провокативні. Це — сигнал: «Давай до нас!» У кому вдалося пробудити почуття у відповідь — той може продовжити ЛГБТ-справу.
Тобто гей-паради потрібні ЛГБТ не для боротьби за права, а для РОЗМНОЖЕННЯ. Не більше і не менше.