Роздуми

Естафета

20 Червня 2018, 08:09 802

 

Роздуми над Першим читанням на середу ХІ Звичайного тижня, рік ІІ

Того часу, як Господь хотів узяти Іллю у вихорі на небо, йшов Ілля з Єлисеєм із Гілгалу.
Тоді Ілля сказав йому: «Зостанься тут, бо Господь посилає мене над Йордан».
Той же відрік: «Так певно, як живе Господь і як живе твоя душа, я не покину тебе». І пішли вони обидва далі.
П’ятдесят чоловік із пророчих учнів прийшли й стали навпроти звіддаля, вони ж обидва стали над Йорданом. Тоді Ілля взяв свій плащ, згорнув його й вдарив по воді, і вода розступилась на обидва боки так, що вони перейшли по сухому.
А як перейшли, сказав Ілля до Єлисея: «Проси, що маю тобі зробити, перш ніж буду взятий від тебе». Єлисей відповів: «Я хотів би мати дві частини духу твого».
Ілля сказав: «Просиш про важливу річ. Та коли бачитимеш, як я буду взятий від тебе, то воно тобі так буде, а як не бачитимеш, то не буде».
Тим часом, як вони йшли, розмовляючи, раптом вогненна колісниця й вогненні коні розлучили їх, і Ілля знявся в вихрі на небо. Бачив це Єлисей і закричав: «Отче мій, отче мій! Колісниця Ізраїля і вершники його!» І коли більше його не бачив, вхопив свою одежу й роздер надвоє. Потім підняв плащ, що впав з плечей Іллі, й повернувся та й став на березі Йордану. Взяв він плащ, що впав з плечей Іллі, і вдарив ним по воді, кажучи: «Де Господь, Бог Іллі?» І вдарив по воді, і вона розступилась на обидва боки, і Єлисей перейшов.

2 Цар 2,1.6-14

Місія Іллі завершується. Він свідомо йде назустріч фіналу, а з ним і пророк Єлисей. Ілля його покликав, учив, виховував, але з ним треба розстатися. Він не завжди буде поруч; колись Єлисей має сам далі продовжувати непросту місію пророка. Розлука неминуча, хоч би як нам хотілося затримати біля себе таких важливих людей. Та треба йти далі, виконувати своє завдання, що ніколи не буде копією долі іншого. Це завжди щось неповторне.

Єлисей вхопив плащ Іллі разом із двома частинами його духа. Все-таки минуле не повинно пропадати, зникати. Наступне покоління має черпати з багатства минулого досвіду, додаючи вже щось своє, нове.

Господи, навчи мене шанувати минуле, здобутки попередніх поколінь, досвід моїх учителів у вірі! Нехай ніщо з цього не втратиться. І дай силу та креативність жити вірою сьогодні, відважно живучи моє життя.

Патрик Оліх OFM

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: