Питаєш, яка мета молитви? Молитва і є метою.
Запитав мене якось один знайомий із насмішкою в голосі:
— Що ви там робите на ваших молитовних зустрічах?
— Та ж молимося, — здивувався я.
— І що з того? Яка з того користь для парафії, для Церкви?
Із таким само успіхом він би міг запитати: «Ну і що з того, що ви дихаєте? З того, що їсте, п’єте?» І на додачу міг би сказати, що в цьому нічого доброго, бо, дихаючи, ми видихаємо двоокис вуглецю, а коли їмо і п’ємо, то споживаємо природні багатства планети і взагалі займаємо на ній місце. У цьому ключі навіть засуджений міг би підсміюватися: «І що з того, що ви спасенні?»
Цікаво, що навіть серед католиків поведінка, натхнена вірою, не раз викликає недовіру більшу, аніж поведінка, супротивна Євангелію. П’яний спів з-за рогу ні в кого не викликає здивування, але пісні прослави можуть занепокоїти («секта якась?»). Панує переконання, що стосунки з Богом, духовність, молитва — це щось таке, як одна з шухлядок у шафі, і її вмісту не треба перемішувати з чимсь іншим. Духовне життя видається чимсь позаплановим, необов’язковим і незрозумілим, бо матеріально невідчутним. Неможливо продемонструвати його безпосередні ефекти, а його плоди можна приписати чомусь іншому. Це не будівля храму, в якому кожна цеглина становить доказ чиєїсь активності. Проблема полягає в тому, що хто не думає про Церкву духовну — надаремно будує Церкву матеріальну.
Церква духовна вистоїть, коли матеріальна обвалиться, але матеріальна втратить сенс, коли забракне Церкви духовної. Це не завжди розуміють навіть люди, віддані Церкві. Ну хоч би отакі, як мій процитований знайомий. Його запитання надовго застрягло в моїй пам’яті. На думку спадали різні євангелізаційні справи, що їх виконують члени молитовних спільнот. Я думав про їхню активність у парафіях, їхню повагу до священиків, про допомогу, яку вони несуть потребуючим. Аж раптом усвідомив, що це не має сенсу — перераховувати те, що дає Церкві тривання її членів на молитві. Бо це кінцева мета!
Питаєш, людино, що Церква має з того, що люди моляться, — а це «кінцевий продукт»! Щасливий настоятель, у якого парафіяни просять відчинити храм, бо хочуть прославляти Ісуса. Нехай він скаче з радості, бо ось у нього в храмі відкривається небо. Для того Бог заснував Церкву, аби вона приводила людей до Нього. Аби люди перебували у присутності Бога, прославляли Його. Зрештою, саме цим ми й будемо займатися у небі.
Не так давно в очі мені впав уривок із Єремії: «Гадаєш, ти цар на те, аби перевищити кедром інших? [будівлями з кедру]» (Єр 22,15) — запитує царя пророк. Це питання також і до нас: чи ми проявляємо своє християнство в тому, що критерієм нашої віри визнаємо матеріальні справи, легковажачи духовними?
Переклад CREDO за: Францішек Кухарчак, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
