Танцівниця для Ісуса

Колись Анна Нобілі танцювала в нічних клубах, тепер вона — черниця і танцює для Бога.

Сьогодні важко повірити в те, що ця маленька, весела і скромно вбрана черниця з Італії колись танцювала перед чоловіками в багатьох нічних клубах. Майже 10 років вона керує танцювальною школою із промовистою назвою «Holy Dance» («Святий танець»). Це почалося з двох учениць і незабаром, як снігова куля, група розрослася до десятків людей, пише Gość Niedzielny.

«Спочатку я не знала, що молодь цікавиться танцем в поєднанні з вірою. Потім зрозуміла, що все зовсім інакше, — розповіла сестра Анна на зустрічі з учасниками «Campo Bosco». — Ми почали свій шлях, молячись своїм тілом. Ми завжди молимося на початку і наприкінці наших занять; раз на місяць танцюємо перед Євхаристійним Ісусом. Проводимо дні зосередження на підставі Божого Слова, яке потім впроваджуємо в танець», — сказала вона. Сьогодні існує Товариство з такою ж назвою, а в Італії вже створили кілька таких шкіл.

«Я записалася до школи в10 років, радше для забави, бо не знала, про що йдеться. Але, пробувши там кілька років, почала розуміти, що я танцюю для Ісуса. В цій школі я народилася наново. Я також зустріла чудових людей, які мені допомагають у важкі моменти, — розповіла 18-річна Аврора, одна з учениць школи «Holy Dance», які танцювали із с.Анною на фестивальній сцені.

А розповідали вони танцем, серед іншого, євангельську сцену зустрічі самарянки з Ісусом біля криниці Якова. На її історію накладається історія сестри Анни, яка зазнала голоду любові. Італійська черниця, яка сьогодні танцює для Бога, розповіла про своє життя. Насамперед, про розлучення батьків у дитинстві. «Тато часто бив маму. Мій батько не отримав любові, тому не міг передати її іншим. Проте мої брати і мама завжди любили його, тому що любов завжди більша, ніж ненависть!» — з упевненістю сказала вона.

Підлітком Анна болісно переживала порожнечу, брак любові, неприйняття її однолітками. Вона робила все, щоб отримати схвалення. Почала малювати, носити дорогий одяг, який змушувала маму купувати. Вона хотіла мати подруг, але вони боялися її як красивої суперниці. «Пізніше у мене були стосунки з хлопцем. Вночі він використовував мене, а вдень я йому була не потрібна. Коли я зрозуміла, що він не любить мене, то залишила його, я була дуже бунтівною. Цей бунт перетворився у нічний спосіб життя», — згадує Анна Нобілі.

Вона почала котитися вниз. Робота в пабах, нічних клубах, алкоголь, численні стосунки з хлопцями. «Я почувалася дедалі бруднішою…» — розповідає майбутня черниця. Після курсу танцю вона увійшла у світ шоу-бізнесу, подорожувала по всьому світу. У той час рідний дім став для неї готелем. «Я завжди перед виходом годину робила макіяж. Мама прийшла якось одного вечора зі Святим Письмом в руці, кажучи, що воно прекрасне. Потім вона щовечора приходила з Біблією і запрошувала мене на Євхаристію, але я казала їй: “Іди сама, це для старих”. Я почала насміхатися, бунтувати», — згадує вона.

Проте одна знайома умовила її піти на день зосередження. Потім була Меса, на якій невідомий священик сказав: «Ісус любить тебе, ту, яка сьогодні тут вперше». Розпочався шлях повернення, але не легко і не відразу. Ніч, як і раніше, притягувала Анну своїми принадами, а вдень вона ходила на Святу Месу, бо там зустріла Ісуса, який «пахнув чистотою».

Одного дня вона покинула своє старе життя. На якийсь час також покинула танець, боячись, що він від злого духа. Вступила до згромадження Сестер працівниць Святого дому в Назареті. Тепер вона хвалить Бога танцем і євангелізує; вона називає себе «балериною Бога».

Сильна історія с. Анни закінчилася прекрасним поклонінням Ісусу в Пресвятих Дарах, в якому можна було побачити, що вона мала на увазі, кажучи: «танцюємо перед Євхаристійним Ісусом». Молячись, вона просила, серед іншого, про звільнення молоді від різних поневолень, особливо, пов’язаних із нечистотою. Вона також закликала щоденно читати Святе Письмо, щоби живитися Божим словом.

Сестра Анна була однією з гостей цьогорічного «Campo Bosco — фестивалю слова, музики, молитви та різних видів мистецтва. Цього року він відбувався під гаслом: «FreeDom — свобода в нас».