Як радіти успіхам інших?

Коли вдається думати не тільки про себе, радість від щастя інших людей може бути насправді великою та істинною, нагадує Папа Франциск.

Папа нагадує про радість від успіхів інших. «Сім’я має бути місцем, про яке кожен, хто зробить у житті щось добре, знатиме, що там із цього радітимуть разом із ним».

Справжня радість

Інколи нам тяжко радіти щастю інших безкорисливо і з усього серця. Ми ловимо себе на заздрості, коли чуємо про чиїсь успіхи на роботі, в шлюбі, народженні дітей. А однак же, коли вдається не думати виключно про себе, радість від щастя інших людей може бути воістину великою і справжньою.

Подруга звіряється тобі, що вона завагітніла, ти відповідаєш, що дуже радієш, але водночас відчуваєш голку в серці, бо сама на це чекаєш довгі місяці. Ти вітаєш молодшу сестру з заручинами, а в глибині твого серця криється жаль, що це несправедливо, чого це вона виходить заміж перша. Говориш тост за здоров’я колеги з нагоди його підвищення, а за всіма думками позаду плаче думка: мені з ним не зрівнятися…

Чому там так важко щиро і безкорисливо тішитися з успіху інших? Відповідь лежить у нашому его, постійно присутньому, яке заважає нам забути про себе і подивитися на іншу людину. Аце его тим більше чутливе й підозріливе, коли носить на собі сліди ран.

Щоб поділяти чиюсь радість, треба трохи забути про себе, перестати бути для себе центром світу. У нас усіх є тенденція порівнювати, осуджувати, заздрити, применшувати себе, підозріливо ставитися до хороших вістей. Навіть до тієї міри, що інколи ми бажаємо поразки іншої людини.

«Радіти щастям інших (…) Це неможливе для того, хто завжди мусить себе з кимсь порівнювати або з кимсь конкурувати, навіть зі своїм співподругом, аж по таємну радість від чиїхось поразок», — пише Папа Франциск у повчанні «Amoris laetitia» (п.109).

А тому: стоп усім порівнюванням і конкуруванню, особливо в подружжі!

Справжнє зусилля і недумання про себе

«Наш Господь особливо цінує того, хто радіє щастю інших. Якщо ми не зміцнюємо свою здатність радіти добру інших, а зосереджуємося насамперед на наших власних потребах, то ми приречені на життя з невеликою радістю, бо, як сказав Ісус, більше радості давати, ніж брати (Діян 20,35)», — пише далі Папа.

«Зміцнювати нашу здатність» радіти успіхам інших означає насамперед, що ми, як люди, навіть обтяжені великим его, все ж таки спроможні радіти щастю близьких, друзів, знайомих, — а це вимагає певного зусилля, щоби не ставити себе на перше місце, «усунутися з центру» свого мислення. Папа заохочує, щоб ми старалися відкласти вбік власні потреби, неспокої, поранення, щоби могти відчути й розділили радість із кимсь близьким.

Джерело радості

Заздрість, ревнощі, легковаження собою ніколи не були джерелом радості. Тоді як співучасть, частка в успіхові іншої людини насправді дає відчуття щастя. Це особливим чином стосується подружжя та сім’ї.

Святіший Отець підкреслює: «Якщо людина, яка любить, може зробити добро для іншого, або коли знає, що іншому щастить, переживає це з радістю, то цим самим вона воздає славу Богові, оскільки “Бог любить того, хто дає радо” (2 Кор 9,7), а наш Господь цінує особливо того, хто радіє щастю інших». Саме в цьому сім’я, чиє покликання — бути джерелом любові, є першим місцем, де ми маємо радіти щастю іншої людини: жінки або чоловіка. Щастя одного посилює щастя іншого, бо вони двоє — одно. Ось чому «сім’я завжди має бути тим місцем, про яке кожен, хто зробить у житті щось добре, знає, що там будуть цьому раді разом із ним».

Переклад CREDO за: Матильда де Роб’єн, Aleteia