Виконання домашніх завдань, якщо сказати це коротко, — марнування дитячого часу й енергії. Однак батьки побоюються, що як дитина не сидить над зошитами, то вона не розвивається й гайнує час, а тому відстане від інших. Чи це так насправді?
Про ці переконання пише Джессіка Смок — американка, колишня вчителька, доктор у галузі освітньої політики. Посилаючись на багаторічні наукові дослідження, вона підкреслює, що домашні завдання не тільки малоефективні, але можуть бути шкідливими — зарівно як для шкільних здібностей, так і для психічного та фізичного здоров’я дітей. Особливо ж — наймолодших, у початковій школі.
Не тільки самі завдання шкідливі для молодших школярів, але також факт, що вони забирають час в інших занять, суттєвих для розвитку. Вони заступають собою активність, завдяки якій діти мають вирости здоровими і щасливими дорослими.
Накопичення знань не дорівнює розвиткові
Підручники і виконання вправ, завдань, вписування слів чи вирішування все нових математичних задач дозволяє — краще чи гірше — здобути знання. Але нагромадження знань це не те саме, що розвиток. Шкільні знання і вміння це тільки один (не єдиний і не найважливіший) рівень життя і розвитку. Без особистого розвитку, самоусвідомлення, суспільних зв’язків знання — це знаряддя, яким ми не вміємо належно користуватися.
Діти потребують занять, які дозволяють їм розвиватися фізично, емоційно, суспільно, морально і в багатьох інших сферах життя. Це важливіше за малювання чергових контурних карт або підготовку теми про економіку Чилі.
Ось 15 прикладів того, на що діти повинні мати час — і подивіться, чому це так важливо.
1.Гратися у дворі
Бігати, скакати, їздити велосипедом, лазити по деревах, а також яке завгодно фізичні заняття, що тільки можуть виникнути в малій голові, — розвивають велику моторику, координацію, фізичну підготовку, вміння оцінювати власні можливості, формують уміння оцінювати ризики. Якщо це ще й гра з ровесниками, то формуються також суспільні вміння: спілкування, співпраця, асертивність, захист своїх меж, емпатія та багато інших.
2.Розмовляти з батьками (братами, сестрами)
Ми навіть не помічаємо, як втрачаємо здатність розмовляти з дітьми про щось інше, ніж тільки «що там задали» (і «винеси сміття»). Тим часом вільні розмови з іншими дітьми в сім’ї, якщо вони є, з батьками та дідусями-бабусями — це для дітей джерело знань про світ, культуру, людей, емоції. З таких розмов вони довідуються те, чого не можуть вичитати з книжок або навчитися з прикладу вчителя у школі.
3.Спати
Я багато разів чула від батьків, що їхні діти роблять уроки допізна, пізно лягають спати, встають невиспані. Одна зіпсована ніч — це, може, не драма, але коли це відбувається постійно, недостатня кількість сну впливає на фізичне здоров’я дітей, а також на їхні інтелектуальні можливості. Таким чином що більше вони навчаються (сидячи над уроками допізна), то менше вони вчаться (бо невиспаний мозок не засвоює знань).
4.Втихомирення перед сном
Щоб добре виспатися, треба спати відповідно довго, а сон має бути «відповідної якості». Дослідження доводять, що для якості сну важливо те, що ми робимо перед тим, як ідемо вкладатися. Погано спить той, хто до останнього моменту стукає по клавіатурі комп’ютера, щоб закінчити якусь працю. Не виспиться також той, хто бігом ковтає вечерю, аби виконати математику. Вечір має бути часом, вільним від поспіху та інтенсивної розумової праці.
5.Читання книжок
Але не хрестоматію чи книжки зі списку вчителя літератури, а ті, які сам вибираєш і читаєш для задоволення. Чимало батьків і вчителів рвуть волосся, бо «діти не люблять читати». Люблять! А радше — любили б, якби могли вільно розвивати свою пристрасть до літератури, маючи час, щоб читати для задоволення, а не з обов’язку.
6.Спільне читання вголос
Коли вся сім’я, або хтось із батьків із дитиною, сідають разом почитати, у спокої та без поспіху, — твориться простір позитивних емоцій, зв’язки, спільнота досвіду. А дослідження доводять, що діти, яким батьки читають уголос, розвиваються швидше і мають багатший словниковий запас, вони краще дають собі раду в школі, ніж їхні ровесники, позбавлені досвіду спільного сімейного читання. І неправда, що читання вголос люблять тільки малюки, – навіть підлітки охоче слухають книжки, читані вголос.
7.Вільна гра без нагляду батьків
Для справжнього розвитку мозку час, проведений у вільних забавах, важливіший за навчання у школі, стверджує доктор Серджо Пелліс, професор Летбріджського університету в Канаді. Умова одна: ці ігри жодною мірою не повинні підлягати контролю. Вільні розваги необхідні, щоб діти набули впевненості в собі, навчилися самі вирішувати, передбачати наслідки.
Під час вільних ігор діти творять свій власний освітній досвід, який дозволяє їм набувати суспільні, емоційні, інтелектуальні вміння, яких неможливо здобути в жоден інший спосіб, пише доктор Девід Елкінд із Кембриджського університету у своїй книжці «Сила гри» (The Power of Play: How Spontaneous, Imaginative Activities Lead to Happier, Healthier Children).
8.Сенсорні ігри (і не тільки)
Так звані сенсорні ігри, які розвивають чуття дітей і дрібну моторику, це не тільки ліплення з пластиліну чоловічків за завданням учительки першого класу чи наклеювання аплікацій. Розкачування тіста для вареників, пересаджування вазонів, пересипання рису між пальцями, нюхання, смакування, доторки… Наш мозок найкраще вчиться, коли пізнає світ багатьма органами чуттів. А заняття, які включають різні чуття дітей, стимулюють їхній розвиток у багатьох аспектах: самоусвідомлення, пізнання світу, творчість…
9.Вільна творчість
Коли діти мають час і свободу вибору, багато з них спонтанно починають творити: малювати, будувати з кубиків, ліпити з пластиліну чи конструювати «щось із нічого». В таких іграх вони вчаться планувати і реалізувати плани, імпровізувати, розв’язувати проблеми, визначати цілі та досягати їх.
10.Опіка над хатнім улюбленцем
Прихильники домашніх завдань кажуть, що це привчає дітей до відповідальності й систематичності. Точно ті самі вміння формує опіка над домашнім улюбленцем, яка, окрім цього, ще й розвиває емпатію, позитивно впливає на здоров’я, а прогулянки з собакою ще додають здорову порцію руху та свіжого повітря.
11.Розвиток захоплення
Систематичності й витрималості навчає також розвиток свого захоплення: чи це спортивні тренування, чи гра на інструменті, чи малювання, чи балет. Кожна царина, в якій мала людина може й хоче вдосконалюватися, і в яку, окрім усього, вона включається емоційно, яку вибирає сама, проваджена своєю зацікавленістю, — дає мотивацію до систематичних витривалих зусиль. Крім того, гра на музичному інструменті багатопланово розвиває мозок, про що говорять багато нейробіологів.
12.Участь у хатніх обов’язках
Коли діти проводять цілі пообіддя й вечори за виконанням уроків, вони вже не мають часу займатися дбанням про хатній простір. А вони мають навчитися наводити лад у своїй кімнаті, мити, пилососити, витирати пил та робити інші дії, які їх супроводжуватимуть протягом усього життя.
Ми нарікаємо, що виховуємо нездар і лінтюхів, які не можуть самі собі бутерброда зробити ані ліжка застелити. А коли вони мають цього навчитися, якщо щодня найважливішим виявляється виконання уроків?
13.Відпочинок, нудьга, зупинка
Ми забігані, запрацьовані, а депресія стає епідемією. Одна з причин, чому так діється, — те, що ми… не вміємо відпочивати. Сповільнити темп, зайнятися нічим, а принаймні нічим таким, що було би нагально необхідне… Побути, повідчувати, впіймати контакт із самим собою, віддатися роздумам, мріям (не планам), послухати музику, визирнути у вікно, помітити світ, помітити себе, придивитися до близьких із доброзичливою увагою.
Зупинитись на мить. Моменти «нудьги», нічогонероблення, хвилини, коли час вільно плине, вчать дітей того, що необхідне для їхнього психічного здоров’я тепер і на все життя. Якщо ми дозволимо їм зараз розвивати це вміння, — може, у майбутньому вони не муситимуть вкладати тисячі й тисячі в курси психотерапії та заспокійливі препарати…
14.Писати щоденник
Щоденник — це розмова з самим собою. Пізнавання себе, продумування себе, спостерігання за собою в стосунках зі світом. Самоусвідомлення це один з опорних стовпів щастя, успіху, стосунків. Не вийде збудувати добрі стосунки з іншими, якщо не маєш їх із собою. Неможливо досягти мети, коли невідомо, звідки вирушати.
15.Кіно, театр, вистава, концерт
Коротко кажучи — участь у культурному житті. Особистий досвід мистецтва, театру, живої музики — це не тільки привабливе проведення часу, але насамперед досвід, який надзвичайно сильно розвиває емоції.
Фізична активність
Необхідна для здоров’я — це, певно, всі знають. Діти (і батьки), замість сидіти над уроками, повинні могти їздити велосипедом, бігати, вийти пограти в футбол, покататися на санчатах… Без цього — епідемія ожиріння, діабети, проблеми з серцем, холестеролом, хребтом, стегнами… і цілий список інших болячок, які чекають на дітей, коли ті підростуть, і навіть ще раніше.
Це лише деякі заняття, на які діти мають право, яких потребують і якими повинні займатися. Їх можна назвати більше: контакт із природою, ручна робота, допомога батькам у щоденних справах (на пошті, в банку, в конторі)…
Забираючи в них час, який вони могли б на це присвятити, ми забираємо в них можливість формування вмінь, позицій і компетенцій, дуже важливих в усьому житті, яких вони не навчаться, вираховуючи щось «із пункту А в пункт Б». А насамперед, як пише Джессіка Смок, діти заслуговують на те, щоб час після школи проводити за тим, що для них найважливіше: на бутті дітьми.
Переклад CREDO за: Елізабет Менті, DEON
фінансово.
Щиро дякуємо!
