Ви хочете встановити межі у відносинах? Інструмент, який дозволяє цього досягти, — це асертивність.
Щоби створити нові стосунки, потрібно мати місце, вільне від впливу інших. Тоді можна легко будувати спільний світ, близькість, інтимність; подружжя можуть мати свої секрети, безперешкодно сваритися і миритися, обговорювати суперечливі питання і разом шукати їх вирішення. Постійна потреба протистояння ваших думок думкам ваших батьків лише ускладнює ситуацію.
Не батькам ми урочисто обіцяли, що не залишимо їх, а чоловікові чи дружині. Створення подружнього зв’язку — це момент, коли батьків потрібно залишити, щоби з дружиною або чоловіком створити нову, окрему сім’ю. Це зовсім не означає, що ми перестаємо любити своїх батьків, що тепер вони не можуть розраховувати на нас, або що ми відриваємося від усього, що винесли з батьківського дому. Наша нова сім’я поєднує в собі те, що вносить чоловік, і те, що вносить дружина, водночас створюючи абсолютно нову якість.
Щоби це вдалося, ми повинні мати свободу дій
Як виробити такий простір свободи? Повертаємося до відправної точки. Потрібно встановити межі, назвати їх, а знаряддя, яке дозволяє досягти цього, — асертивність. Розгляньмо такий приклад.
Подружжя приймають спільне рішення, про яке вона розповідає своїй мамі — вони не проведуть із нею Святвечір, тому що вирішили цього вечора бути лише вдвох, натомість відвідають своїх батьків у перший або другий день Різдва. Можливо, вона би навіть надала перевагу традиційному сімейному Святвечору, але оскільки він зізнався їй, що у нього інші мрії, вони вирішили реалізувати їх цього року.
Вони зайшли в глухий кут, бо кожен із них хотів чогось іншого, — але відверто поговорили одне з одним і прийняли рішення, наслідки якого (у вигляді нерозуміння з боку її батьків) понесуть разом. Можливо, колись таке рішення від своєї дитини і їм видасться незрозумілим та несправедливим; але завдяки власному досвіду їм буде легше його прийняти.
Представленій ситуації передували кілька етапів асертивності, які варто тут вказати:
- Першим було усвідомлення своєї ситуації;
- Другим — розглянуто ще раз всі «за» і «проти»;
- Третім — прийняття рішення;
- Четвертим — коротке та чітке повідомлення його своїй половинці.
Звісно, якщо ситуація стосується обох із подружжя, то на цьому весь процес не завершується. Вони повинні виробити спільну позицію, а потім прийняти її наслідки. Важливий також порядок людей, із якими ми приймаємо важливі рішення щодо шлюбного та сімейного життя. Можна (і навіть треба) враховувати думки родичів; але рішення має бути вашим.
Чітке визначення меж щодо батьків дозволяє вільно встановлювати межі між собою, бо вони також потрібні. Всупереч поширеній думці, ми можемо мати власні секрети. Іноді вважається, що подружжя повинно знати одне про одного все.
Деякі очікують, що їхня «половинка» розповість їм про найінтимніші подробиці свого життя, і вони будуть досконало знати його минуле.
Звісно, наш подруг має знати про речі, які впливають на форму наших взаємин. Однак те, що я не розповідаю всього, не означає, що я брешу. Існує таке визначення брехні, що відмова комусь у правді доцільніша. Мій подруг повинен знати про зобов’язання, які я взяв на себе: наприклад, про позику, яку сплачую. Він також повинен знати про мої попередні зв’язки, якщо вони впливають на наші стосунки. Не повинен знати, натомість, усіх подробиць, пов’язаних із тим, як я переживаю свою сексуальність. Тим паче що це знання може бути для нього або для неї тягарем, а також призвести до несправедливих підозр і некомпетентних оцінок.
Те, що ми, можливо, зробили кілька помилок у своєму житті, не означає, ніби вони завжди мають кидати тінь на нас і на те, що ми робимо. Також це не означає, що ми повинні інформувати нашого подруга про кожне своє переживання, намір, думки чи дії. Межі щодо другого з подружжя стосуються, звісно, не тільки того, що ми кажемо, а й рішень, які приймаємо, що робимо у вільний час, що нам подобається.
Не потрібно проводити весь час із вашим чоловіком/дружиною
Ви можете мати свою власну компанію, свої власні інтереси, час тільки для себе — звісно, якщо це не за рахунок стосунків. Дуже важливо розставити акценти. Ми не в’язні нашого шлюбу, але якщо ми розглядаємо його як несуттєве щодо інших сфер життя, то це просто несправедливо.
Добре також встановити відповідні межі щодо дітей. Коли з’являється потомство, значною мірою увага подружжя зосереджується на ньому: вони присвячують йому час і зусилля. Однак із часом постійно розширюється територія незалежності дітей щодо батьків. Із тих, хто потребує нашої опіки, вони стають партнерами.
Від самого початку варто чітко розрізняти те, що зарезервовано лише для нас, те, чим ми можемо ділитися з дітьми і, нарешті, внутрішній світ дітей, із якого ми поступово маємо зникнути. На початку може з’явитися питання місця, де дитина спатиме. Батькам доведеться вирішити, чи вона матиме окреме дитяче ліжко, чи буде спати з ними, поки мама годує її груддю.
З роками з’являються інші питання, які доведеться вирішувати
На певному етапі у дитини з’являються свої інтереси і вона має на них право, навіть якщо вони не збігаються з зацікавленнями батьків. У нєї з’являються свої друзі, свої справи, свої секрети. Що не означає, ніби ми не повинні цікавитися дитиною та її інтересами — проявляючи зацікавленість, ми висловлюємо турботу, якої дитина потребує.
фінансово.
Щиро дякуємо!
