В італійському бенедиктинському монастирі міста Сант’Анджело-ін-Понтано склала вічні обіти сестра Веніаміна від Слуги Ягве.
Марина Журавель, звичайна українська дівчина з Кам’янського, працювала інженером та перекладачем. Ще 20 років тому відчула своє покликання до монашого життя. Це рішення дозрівало поступово на Неокатехуменальній дорозі у спільноті, у рідній парафії. Постійне слухання слова Божого, Таїнства, життя у спільноті стали поживою для зростання її покликання.
Багато років поспіль Марина Журавель брала участь у євангелізації, проголошувала катехези разом з іншими братами в Кам’янському. В розпізнанні покликання їй допомагали катехісти. В єдності з ними та в слухняності рік за роком формувалось прагнення служити Богу.

«Це моє місце»,— сказала Марина, коли вперше переступила поріг монастиря.
На урочистість прибуло близько 100 гостей: мама сестри Веніаміни — пані Раїса, родина, настоятель рідної парафії брат Адам Врубель OFM Cap, знайомі та друзі сестри. Пережити надзвичайну подію приїхали молоді брати з Неокатехуменальних спільнот з різних міст України.
Літургію очолював архієпископ дієцезії Фермо — Рокко Пеннакіо.

Наступного дня сестри запросили гостей до монастиря. Монахині тепло всіх прийняли, поділилися своїм досвідом віри та покликання, розповіли про свій монастир «Санта Марія делле Розе». 15 років тому він, як і багато інших чернечих домів Західної Європи, переживав кризу покликань і навіть був на межі закриття. В монастирі залишалося чотири монахині похилого віку, і протягом останніх 30-ти років не було жодної претендентки приєднатися до них. Сьогодні в цьому домі все виглядає інакше. Монастир переживає свій розквіт. Тут живуть двадцять молодих сестер з різних країн світу: з Італії, Австрії, Хорватії, Польщі, України, Південної Кореї та навіть з Тайваню. Всі вони відкрили своє покликання в Неокатехуменальних спільнотах. Деякі з них розповіли вражаючі історії свого навернення, заохочуючи молодь не боятися відкриватися на Божу волю. «Можна бути в закритому монастирі в єдності з Христом і почуватися щасливою», — сказала одна з сестер.

Загальні враження українських паломників — це захоплення та радість від знайомства з цими прекрасними жінками. Досвід сестер і всієї подорожі допоміг багатьом молодим людям серйозно задуматись над власним покликанням і сенсом життя.

Важливим моментом паломництва стала зустріч покликань, що відбулась у парафії Святої Марії Ґоретті в Римі. Зустріч провадила Екіпа, відповідальна за Неокатехуменальну Дорогу в Україні — отець Раймунд Пупковскі і Марія Еухенія Кастільо. До зібраних у храмі була проголошена Керигма – Слово спасіння, що провіщає любов Христа до людини та Його перемогу над смертю і закликає слідувати за Христом. Плоди цієї зустрічі – це шість родин, які разом зі своїми дітьми виразили готовність вирушити на місію в будь-яке місце світу, туди, де Католицька Церква на сьогодні майже відсутня. Семеро дівчат висловили бажання служити Христу на місії у справі нової євангелізації або в монастирі, а також один хлопець від цього моменту серйозно розпізнаватиме своє покликання до пресвітерату.