Кожне християнське покликання — це покликання наречених, оскільки є плодом зв’язку любові з Христом, — сказав Папа Франциск під час сьогоднішньої загальної аудієнції.
У своїй катехезі Папа вказав, що заповідь «Не чини перелюбу» означає насамперед, що життя красою людської чуттєвості можливе у світлі вірної любові Христа. Наш емоційний вимір — це заклик до любові, яка проявляться у вірності, прийнятті й милосерді.
Слова Святішого Отця на площі св.Петра в день 31 жовтня 2018 року слухали близько 15 тисяч вірних.
Ось текст папської катехези:
Дорогі брати і сестри, добридень!
Сьогодні я б хотів завершити катехезу на тему Шостого слова Декалогу — «Не чини перелюбу», — підкреслюючи, що вірна любов Христа є світлом, щоби жити красою людської чуттєвості. Насправді наш емоційний вимір становить собою покликання до любові, яка проявляється у вірності, прийнятті та милосерді.
Не слід, однак, забувати, що заповідь стосується безпосередньо подружньої вірності, й тому варто замислитися глибше над її значенням заручин. Цей фрагмент Святого Письма — з Послання святого Павла (Еф 5, 25.28. 31-32) — революційний: він каже думати (пам’ятаючи про антропологію тодішніх часів), щоб любити свою дружину так, як Христос любить Церкву — це революція. Можливо, в ті часи це річ найбільш революційна, яка була сказана на тему подружжя, завжди йдучи шляхом любові. Ми можемо себе запитати: до кого скерований цей наказ вірності? Чи тільки до подружжів? По суті, заповідь призначена для всіх, вона — отцівське Слово Боже, скероване до кожного чоловіка й кожної жінки.
Пам’ятаймо, що процес людського дозрівання є шляхом любові, яка проходить від отримування турботи до здатності жертвувати турботу, від прийняття життя до здатності давати життя. Ставати дорослими людьми означає переживати життя з позиції наречених і батьків, яка проявляється у різних життєвих ситуаціях, таких як здатність брати на себе тягарі іншої людини та любити її без двозначності. Відтак це загальна позиція особи, здатної прийняти дійсність і встановити глибокі контакти з іншими.
Хто, отже, є перелюбником, розпусником, невірним? Це людина незріла, яка своє життя зберігає для себе й інтерпретує ситуації виходячи з власного самопочуття і задоволення. А тому, щоб укласти шлюб, замало відсвяткувати весілля! Треба перейти від «я» до «ми», від мислення самому по собі до мислення удвох, від життя окремого до життя у парі. Це прекрасний шлях, коли нам вдається перестати зосереджуватися на собі; тоді кожна дія є вчинком наречених: ми працюємо, розмовляємо, вирішуємо, зустрічаємо інших із позиції прийняття (акцептації) та жертовності.
У цьому розумінні кожне християнське покликання має вимір заручин: ми можемо дещо розширити перспективу і стверджувати, що в цьому сенсі кожне християнське покликання є «нареченством». Ним є священство, бо воно є покликанням, щоби в Христі й Церкві служити спільноті з усією любов’ю, конкретною турботою і мудрістю, яку дає Господь. Церкві не потрібні люди, які претендують на статус священика — краще, аби вони залишилися вдома, — тільки люди, чиї серця Святий Дух надихає безумовною любов’ю до Нареченої Христа. У священстві люблять весь люд Божий, з усім батьківством, ніжністю й силою нареченого і батька. Подібно й богопосвячене дівоцтво в Христі переживається вірно і радісно як стосунки в заручинах, плідні материнством і батьківством.
Я повторюю: кожне християнське покликання є покликанням наречених, оскільки є плодом любові, в якій ми всі відроджені, зв’язку любові з Христом, як нам нагадав прочитаний на початку уривок із Послання св.Павла. Виходячи з Його вірності, Його ніжності, Його щедрості, ми дивимося з вірою на подружжя й на кожне покликання, а також розуміємо повний сенс сексуальності.
Людська істота у своїй нерозривній єдності духа й тіла та в своїй відмінності як чоловік та жінка — дуже хороша, призначена любити й бути любленою. Людське тіло це не знаряддя задоволення, а місце нашого покликання до любові, а в істинній любові немає місця для розпусти та її поверховості. Чоловіки й жінки заслуговують на більше, ніж це!
Отож слово «Не чини перелюбу», хоч і через негативне визначення, скеровує нас до нашого первісного покликання, тобто до повної та вірної любові наречених, яку об’явив нам і дав нам Ісус Христос (пор. Рим 12,1).
Дякую.
фінансово.
Щиро дякуємо!
