Роздуми над Першим читанням на вівторок ХХХІ Звичайного тижня, рік ІІ
Брати! Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі. Він, маючи Божу природу, не вважав собі за здобич бути рівним Богові, але понизив самого себе, образ слуги прийнявши, постав у подобі людини, і з вигляду був як людина; Він упокорив себе, був слухняним аж до смерті, і то хресної смерті.
Тому й Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке всякого іншого імені вище, аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно – і піднебесних, і наземних, і підземних; і щоб кожною мовою визнано було, що Ісус Христос – це Господь, Богу Отцеві на славу.
Флп 2,5-11
Який прекрасний гімн перших християн передає нам апостол Павло! Добровільне приниження Христа, який стає слугою людей задля їхнього возвеличення! Тому Христос отримує Ім’я, вище над усіма іменами. І до Нього повернеться все суще: всі істоти піднебесні, наземні й підземні визнають Христа, раніше чи пізніше.
Сьогоднішнє читання пояснює вчорашній вислів святого Павла: «Щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однодушні й однієї думки». Об’єднувати християн мають не якісь власні думки, свої погляди, а думки Христа. Це важливо — зрозуміти, що думав Ісус-людина. Як Він сприймав дійсність, людей, світ. Спільне поглиблення розуміння Христа творить однодумність. Єдність будується не на людському фундаменті, на людських думках, бо цей фундамент не витримає потрясінь. Колективна людська думка також стане дзеркалом нарцисизму, але тепер уже колективного. Що не змінює суті справи.
Ісусе, допоможи нам щораз краще пізнавати Тебе!
фінансово.
Щиро дякуємо!
