Здавна відомо, що малі діти, позбавлені любові та опіки дорослих, частіше хворіють. Також ми знаємо, що щасливе або нещасливе дитинство впливає на наш психічний стан до кінця життя.
Але нещодавно ми довідалися щось нове: що людям старшого віку, які добре згадують своє дитинство, рідше докучають соматичні проблеми, такі як діабет, хвороби серця чи порушення у роботі щитовидки.
Не тільки депресія!
Американський журнал «Health Psychology» оприлюднив у листопаді презентацію роботи д-ра Вільяма Чопика та Робіна Едельштейна з державного університету штату Мічиган в Енн Арбор. Дослідники проаналізували результати масштабних і довголітніх спостережень за здоров’ям дорослих і старших американців та скорелювали їх зі спогадами респондентів про їхнє дитинство. Виявилося, що люди, які краще відгукувалися про своє дитинство, були здоровіші — не тільки з психічного погляду (рідше мали депресії та інші порушення), але також щодо тілесного здоров’я (рідше говорили про інфаркти, високий тиск, діабет, хвороби щитовидної залози).
Кореляція була найвища в людей, які найкраще оцінювали свої стосунки з мамами, але — як зауважує д-р Вільям Чопик — саме це може бути питанням культури, бо в часи, коли респонденти були дітьми, малечею займалися головно матері.
Хороші спогади — хороше життя
«Ми думали, що вплив добрий спогадів із дитинства на здоров’я слабшає разом із віком. Тому нас найбільше здивувало, що цей зв’язок зовсім не зменшується з часом. А дехто з досліджуваних згадував те, що відбувалося понад 50 років тому», — пише Чопик.
Чому так відбувається? Чопик та Едельштейн припускають, що хороші спогади мають позитивний вплив на самопочуття, завдяки чому зменшують стрес і схиляють робити корисні для здоров’я життєві вибори. «Ми чудово знаємо, що спогади відіграють суттєву роль у формуванні того, як ми сприймаємо довколишній світ, як оцінюємо минуле і яким чином вирішуємо, що будемо робити в майбутньому. Спогади керують нашою поведінкою в прерізні способи», — зазначає Чопик.
Визначення і перевизначення
До результатів їхньої праці можна додати те, що скаже чи не кожен психолог. У перші роки життя закладаються фундаменти особистості, формуються її навички. Людина, яка вийшла з дитинства нервовою, сумною, нелюб’язною або заляканою, закладає в своєму житті більше стресів та інших проблем, які не байдужі для її фізичного здоров’я, таких як порушення в травленні, проблеми зі сном чи високий тиск.
Але варто відзначити ще одне. Чопик та Едельштейн пишуть про «хороші спогади з дитинства», а не про «хороше дитинство». Певно, не тільки тому, що немає об’єктивних знарядь перевірити, чи було чиєсь дитинство щасливим, чи ні. Дитинство нас визначає, але пізніше ми самі можемо крок за кроком себе «перевизначити». Минулого ми не змінимо, але можемо успішно працювати над тим, як реагуємо на різні події, як розмовляємо з людьми, як проводимо час, як відпочиваємо. Над тим, хто ми. Озираючись назад, ми можемо зосереджуватися на кривдах і труднощах, або — не відкидаючи поганого досвіду — на тому, що було добре.
Варто це робити для блага власного серця — не тільки в переносному сенсі, але також і в безпосередньому.
фінансово.
Щиро дякуємо!
