«Руйнівники катоміфів» продовжують відповідати на запитання, пов’язані з різними упередженнями віруючих.
Священики відповідали на сумніви стосовно розуміння Таїнства Хрещення, подружніх стосунків та чистоти. Цього разу настала черга на «незручні запитання», пов’язані з упередженнями щодо гомосексуальності, браку віри та розлучень. Портал Алетея надає відео, як священики відповідають на такі запитання.
1
Чи насправді католик, який має приятелів-гомосексуалістів, ганьбить Церкву? За них же можна тільки молитися, хоча й так для них нема спасіння!
Можна не підтримувати гріха, в якому живе (або й не живе!) така людина, каже о.Пшемислав Кавецький. Але до кого має прийти на розмову людина, яка переживає драму своєї сексуальності? Святе Письмо і Традиція Церкви, додає о.Томаш Мантик, у цьому питанні однозначні: гомосексуальне співжиття — це гріх, і тут нема як згладжувати гострі кути. Немає можливості визнавати гомосексуальні «шлюби». Але водночас гомосексуаліст — це також дитина Божа, Бог її любить, і чому б я мав із нею не дружити?
Отець Лукаш Кахнович каже: Ісус приходить до всіх, а Церква має бути в різних середовищах, біля людей у різних ситуаціях. І віруючий має свідчити іншим про любов Божу.
Коли до нас приходить така людина і каже — я так почуваюся, я так відчуваю, і що мені з цим робити, як мені жити моїм християнством? — треба зробити все, щоб наблизити її до Бога. «Подати руку цій людині, щоб вона була якомога ближча до Бога», — підсумовує о.Пшемислав.
З грішниками дружити можна. Бог дружить з грішниками. Бог дружить зі мною! А я — грішник. І Бог наді мною схиляється. Ми повинні постійно повертатися до Євангелія, до Ісуса, «приятеля митарів і грішників», і «сідати з ними до столу» — не для того, щоб хвалити їхні гріхи, але щоби показати, що Любов може їх змінити.
Спасіння не залежить від статевої орієнтації — воно залежить від того, чи ти любиш Господа Бога. Чи ти вірний Його заповідям, бо це випливає з такої любові.
2
Чи гомосексуалісти мають бути відкинуті суспільством, щоб нас не «заразили»?
Це велика плутанина, кажуть священики. Через повітря гомосексуалізм не передається. Господь Ісус не викидав грішників у якесь гетто або концтабір для грішників, а проголошував їм Добру Новину.
Сама думка про «виключення» — повністю нехристиянська, зазначає о.Артур Стопка. І згадує часто цитовані слова Папи Франциска, колись сказані ним у літаку, під час прес-конференції: «Хто я такий, щоб його оцінювати?» «Ми не покликані оцінювати», — каже священик. А о.Лукаш Кахновіч додає: «Хоч я цього слова не люблю, але це щось гомофобне».
Мислення страху — абсурдне. Гомосексуалізмом не «інфікуються».
3
Що робити, коли знайомі «вирішили навернутися» і суворо обмежують контакти з колишніми друзями, які мають проблеми у статевій поведінці?
Найкраще це просто «замкнутися в католицькому поселенні», — коментує о.Артур Стопка. Десь, може, таке місце є, у Сполучених Штатах, кажуть… Але це неправильний шлях. Тому що це певне відлуння магічного мислення: якщо замкнутися у своєму колі, то буде безпечно.
Це проблема неофітів, зазначає о.Томаш Мантик, — людей, які «більше католики, ніж сам Папа» і «святіші за самого Бога».
Але неофітський запал — штука нетривка і не націлена на перспективу. «Сподіваюся, такі речі з’ясовуються, і ми перестанемо шукати тільки і виключно “чистої католицької форми” на цьому світі, — каже о.Томаш Новак (зважмо, що він домініканець, а домініканці мають історичний досвід боротьби з «чистотою» в її перекручених формах, бо боролися з катарами, які, власне, називали себе «чистими»). — Така “чиста форма”, зрештою, неможлива, про що можна прочитати і в Євангелії, хоч би там, де “пшениця має рости разом із куколем”».
Якщо хтось потрапив у таку ситуацію, що з ним перестають дружити, то тут якраз треба… багато милосердя і терпеливості, щоб вибачити таким людям.
4
Як бути людині, яка хотіла навернутися і прийти до Церкви, розпочати життя з Богом, але на сповіді почула, що її батьки розлучені і все безнадійно?
Священики з сумом зазначають, що такий пастир взагалі не повинен сповідати… Людина прийшла висповідатися і почати життя заново, а її вдарили.
Щоразу, коли приходить людина — молода чи будь-яка, але яка хоче висповідатися з цілого життя, — її насамперед потрібно добре вислухати, причому з емпатією. Особливо коли приходить хтось, хто шукає віри, сам «відчиняє хвіртку» з надією, а натомість дістає удар… Що можна зробити в такій ситуації?
«Папа Франциск би просто обняв», — каже о.Артур Стопка.
«Я би сказав: перепрошую за мого співбрата-священика, — каже о.Томаш Новак. — Господь Ісус про це каже просто: як хтось таке зробить, то йому млинове жорно на шию…»
В таких ситуаціях більше молитви потребує такий священик, аніж людина, яка рідко приходить до церкви.
У цих «міфах» (а отці відповідають на запитання конкретних людей, які авторка проекту Йоланта Шиманська отримує по інтернету) постійно повторюється одна ситуація, зазначає о.Артур Стопка. Що хтось когось оцінив і відкинув. І тут можна тільки обійняти, щоб показати такій людині: ти — в Церкві, ти — вдома, ми тебе не перекреслюємо!
Фото: Raghu Nayyar на Unsplash
фінансово.
Щиро дякуємо!
