Роздуми над Першим читанням на 10 січня
Улюблені!
Ми любимо Бога,
бо Він перший полюбив нас.
Якщо хто скаже: «Я люблю Бога!» –
але ненавидить свого брата, той неправдомовець.
Адже хто не любить свого брата, якого бачить,
то як може він любити Бога, якого не бачить?
І ми маємо від Нього цю заповідь,
щоб той, хто любить Бога,
любив і свого брата.
Кожний, хто вірить, що Ісус – це Христос,
той народився від Бога.
І кожний, хто любить Бога, який народив,
любить і Того,
хто народився від Нього.
З того дізнаємося, що ми любимо дітей Божих,
коли любимо Бога та виконуємо Його заповіді.
Бо це любов до Бога –
дотримуватися Його заповідей!
А Його заповіді не тяжкі.
Адже кожний, хто народився від Бога, перемагає світ.
А перемога, що перемогла світ, –
це наша віра!
1 Йн 4,19 – 5,4
Йоан Богослов — поет Божої любові — пов’язує в одне ціле любов до Бога та любов до ближнього: одне проявляється в іншому. Одне без другого не може бути. І в цьому постійному повторенні апостол знову нам нагадує: справжня любов до ближнього завжди теологічна, бо бере початок із Бога. Філантропія, повага до іншого — щось подібне до християнської любові, але це не те саме. Любити так, як любив Христос, без Христа неможливо. Сьогоднішні часи це добре показують. Бо навіть у часі війни заповідь любові діє — для неї нема воєнного стану чи комендантської години.
Ісусе, Боже Дитя, допоможи зрозуміти Твою любов і навіть сьогодні любити!