11 січня 2019 року після тривалої реконструкції знову ожили дзвони собору св.Олександра в Києві.
Це знакова подія не лише для парафії, а й для всієї Києво-Житомирської дієцезії. Співкафедральний собор святого Олександра має тривалу й багату історію, це найстаріший католицький храм столиці.
Історія з імперського минулого
Своїм виникненням собор значною мірою зобов’язаний покращенню в стосунках влади Російської імперії та Римо-Католицької Церкви у період правління Олександра І (1800-1825). Кошти на будівництво храму зібрало дворянство Київської губернії. До 1917 р. територія плебанії охоплювала третину вулиці Костьольної і частину вулиці Трьохсвятительської. На 1894 рік кількість парафіян становила 33771 особу.
Тривалий час вважалося, що автор початкового проекту храму невідомий. Але наприкінці 2000-х років київським дослідникам вдалося підтвердити, що автором першого проекту храму був архітектор Л.Піллер.
Архітектори Л.Станзані та В.Беретті тривалий час наглядали за проведенням будівельних робіт, тому їх стали вважати авторами проекту. Перед узгодженням креслення переробив і доповнив архітектор Ф.Мехович. Таким чином, можна назвати двох безсумнівних авторів проекту храму св.Олександра. Це архітектори Людвіг Піллер та Франц Мехович.
Перші дзвони, сумна доля
Основне будівництво було завершене 1842 року, храм освятили, а після цього роботи ще тривали. Історик та києвознавець О.Мокроусова наводить інформацію, що в цей період консисторія просила виділити кошти на прибудову дзвіниці до собору, а 1849 року, перед другим освяченням храму, було встановлено два дзвони вагою 10 та 16 пудів. Однак усього через місяць буря зірвала дах і пошкодила баню. Про подальшу долю тих дзвонів дослідники інформацію не надають.
Після 1917 р. земельні володіння храму поступово зменшуються, проте парафія продовжувала існувати аж до сумнозвісного 1937-го. Долі священиків, які служили у храмі в той період, переважно склалися трагічно. Багато з них були репресовані й загинули в концтаборах. Останній настоятель парафії, отець Сигізмунд Кваснєвський, був заарештований і страчений.
У 1937 р. римо-католицький храм святого Олександра припинили використовувати за призначенням. Будівлю пристосували під різні адміністративні приміщення. Усередині будівлю розділили на чотири поверхи з кам’яним склепінням. У різний час у приміщеннях храму містилися гуртожитки, сховища Історичної бібліотеки, музей атеїзму, планетарій.
Часи повернення
15 вересня 1990 р. відбулася перша за багато років Служба Божа на сходах храму. 1991 року собор передано Римо-Католицькій Церкві, ремонт тривав чотири роки. Фінансування надали організації Kirche in Not, Renovabis та католицькі спільноти США і Канади. З ініціативи легендарного настоятеля, світлої пам’яті отця Яна Крапана та на гроші меценатів — католицької громади м.Лос-Анджелеса (США), у 1991-1993 роках у Польщі було відлито дзвони собору. Там же виготовили механізм, який приводив дзвони в дію за допомогою електричного приводу. Тих дзвонів було загалом п’ять: найбільший — «Матір Божа Неустанної Допомоги» (2,4т), далі — «Святий Йоан Павло ІІ» (1450кг), «Святий Йоан Хреститель» (700 кг), «Святий Антоній» (290 кг), а також «Дзвін миру» (190 кг) — пам’яті жертв комуністичного терору та мучеників за віру. Саме його бачили кияни і парафіяни, бо він був уміщений у спеціальному хресті перед храмом. На жаль, у той період бракувало технічних можливостей і фахівців, тому дзвони підвісили з різними технічними неточностями, а сам механізм за ці понад 20 років просто зносився. Запуск дзвонів у такому технічному стані загрожував самій будівлі, оскільки вібрація згубно впливала на стіни.
Голос на славу Божу
2018 року представники польської спільноти вирішили зробити парафії подарунок з нагоди 100-річчя здобуття Польщею незалежності — відновити механізми дзвонів. У вересні 2018 року з ініціативи настоятеля парафії о.Станіслава Інжиєвського та душпастиря поляків парафії диякона Яцека Яна Павловіча відбувся пошук фахівців, які мали достатньо досвіду для відновлення роботи механізмів. Обрали польську фірму «Rduch Bells & Clock»: створена 1973 року, вона є найстарішою та однією з кращих у Східній Європі. Початкове монтування, за тих 20 із чимось років тому, теж виконали її працівники: сам засновник і тесть нинішнього керівника, пана Ґжеґожа Клища. 18 жовтня пан Ґжеґож завітав до Києва, щоб оцінити стан механізмів дзвонів і можливості їх запуску. Після детальної експертизи кошт ремонту (заміна автоматики, приводів та бил) орієнтовно склав 30 тисяч злотих, яких парафія на той момент не мала. Проте невдовзі суму вдалося зібрати! Жертводавці побажали зберегти анонімність, серед них — поляки з України та Польщі, навіть одна особа зі США.
7-11 січня 2019 року група працівників фірми «Rduch Bells &Clock» (Пьотр Шурма, Маріуш Кох, Лукаш Шендра) встановила нові механізми дзвонів та годинниковий механізм управління ними. Працювали у дуже складних умовах — у мороз та на засніженому заледенілому даху храму. Й ось 11 січня столиця нарешті почула, як дзвони собору святого Олександра звіщають славу Божу.
Урочистий запуск дзвонів відбувся в неділю, 13 січня 2019 року, в свято Хрещення Господнього, і завершився подячним концертом колядок. Його організувало душпастирство поляків при парафії святого Олександра та Польсько-українське культурно-просвітницьке товариство «Криниця».
За майже 204 роки (з дати підписання імператором Олександром І дозволу на будівництво храму) тут відбувались і радісні, й трагічні події, але храм на Майдані досі є найбільшою парафією столиці, а його двері щодня відчинені для тих, хто шукає Бога. Тепер, завдяки людям доброї волі, дзвони католицького собору лунатимуть над київськими пагорбами, долучаючись до єдиної мелодії християнських храмів міста.
При підготовці матеріалу були використані праці дослідників Г.Путової, О.Мокроусової, А.Шамраєвої. Подяка за надану інформацію також о.каноніку Віктору Маковському та дк.Яцеку Яну Павловічу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
