Роздуми над Першим читанням на четвер ІІ тижня Звичайного періоду
Брати! Ісус, будучи завжди живим, може завжди спасати тих, хто приходить до Бога через Нього, аби заступатися за них. Такого потрібно було нам Первосвященика: святого, невинного, непричетного до зла, відділеного від грішників, вищого за небо. Йому не треба щодня, як первосвященики, приносити жертви, – спочатку за свої гріхи, а потім за гріхи народу, бо Він це зробив один раз, принісши самого себе. Адже Закон установлює первосвящениками людей, які мають немочі, а слово клятви, що після Закону, установлює Сина, удосконаленого навіки.
У тому, про що я веду мову, головним є ось що: ми маємо такого Первосвященика, який сів на небі праворуч престолу Величності. Він – Служитель святині та істинної скинії, яку поставив Господь, а не людина.
Адже кожний первосвященик настановляється на те, аби приносити дари й жертви, тому й необхідно, щоб і Він мав що принести. Тому, коли б Він був на землі, то не був би священиком, адже є ті, які приносять дари за Законом, які служать образові й тіні небесного, як було вказано Мойсеєві, коли мав спорудити скинію: «Пильнуй, – каже Бог – зроби все за зразком, який був показаний тобі на горі!»
А тепер Він прийняв значно краще служіння, оскільки Він є Посередником кращого завіту, узаконеного на кращих обітницях.
Євр 7,25 — 8,6
Автор Послання до Євреїв використовує поняття та образи, які були дуже добре зрозумілі для єврейського народу, а для нас, сьогодні, вони можуть бути трошки застарілими й неясними. Однак питання, які порушує послання, актуальні й сьогодні. На словах, які слухаємо у ці дні, базуються дуже багато істин католицької віри.
Вперше автор застосовує до Ісуса Христа термін «Первосвященик». Та Ісус відрізняється від священиків із покоління Левія, як і Його жертва інакша, ніж численні жертвоприношення земних священнослужителів. Ісус кладе край священству Старого Завіту і складає єдину досконалу жертву — самого себе, що дає спасіння тим, хто приходить до Бога через Христа. І тут автор сам каже: «У тому, про що я веду мову, головним є ось що: ми маємо такого Первосвященика, який сів на небі праворуч престолу Величності». Ісус — наш Первосвященик, який знає, що нам потрібно, і постійно заступається за нас перед Отцем, перебуваючи у небесному храмі Бога. Це не лише теорія; це має освітлювати нашу християнську практику.
Ісусе, наш Первосвященику, неустанно заступайся за християнський люд!
фінансово.
Щиро дякуємо!
