Роздуми над Першим читанням на вівторок ІІІ тижня Звичайного періоду
Брати! Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, не може ніколи тими самими жертвами, які щороку постійно приносяться, зробити досконалими тих, які приходять. Інакше вони перестали б приноситися, бо в тих, які здійснюють служіння і які раз очистилися, не було би більше жодного усвідомлення гріхів. Але в них – щорічне нагадування про гріхи, оскільки неможливо, щоб кров телят і козлів усувала гріхи.
Тому, входячи у світ, Христос каже:
«Жертв і приношень Ти не схотів,
але Ти підготував Мені тіло.
Всепалення і жертви за гріх
Тобі не до вподоби.
Тоді Я сказав: Ось іду, –
в заголовку книги написано про Мене, –
щоб виконати, Боже, Твою волю».
Сказавши спочатку, що ні жертв, ні приношень, ні всепалень за гріхи, які приносяться, згідно із Законом, – не забажав Ти і не вподобав собі, а потім додав: «Ось іду, щоб виконати волю Твою», Він скасовує перше, щоби поставити друге. Згідно з цією волею ми освячені принесенням раз назавжди тіла Ісуса Христа.
Євр 10,1-10
Послання до Євреїв дуже далекоглядне у своїх ствердженнях і відлуння повчання автора чуємо у багатьох вченнях Церкви. Так і сьогоднішній уривок знову повертається до теми унікальної неповторності жертви Христа. Про це вже ми чули й раніше, але у цьому фрагменті автор додає щось нове. Перед цим підкреслювалося принесення у жертву крові Христа, а сьогодні — Його тіла. І послання вказує, що жертва Ісуса полягає не лише в Його смерті. Послух Христа, виконання волі Божої — ось жертва!
Слухатися Бога більше, ніж власних прагнень! Як це непросто! Наскільки це вимогливо! Бо приноситься у жертву щось із того, що маємо в собі, частинку себе, свої плани.
Господи, хочу виконувати ТВОЮ волю!
Ілюстрація: Себастьяно Річчі, Молитва в саду, 1730 р.
фінансово.
Щиро дякуємо!
