Інколи мені здається, що значна частина пар — кого я бачу, знаю, про кого чую і читаю — бере участь у якомусь таємному досліді або конкурсі під назвою «Як знищити свій шлюб». Чи це можливо, щоб люди (майже масово) діяли на власну шкоду, робили кардинальні помилки та поводитися усупереч будь-якій логіці?
На жаль, це трапляється надто часто, аби бути випадковістю: дії однієї зі сторін (чи обох — кожної у своєму напрямку) тонкі й непомітні, адже на очевидні дії реакція швидша і раптовіша. Вони систематично ослаблюють зв’язок або ж роблять абсолютно неможливим його будування. У довшій перспективі, після місяців та років таких дій, люди руйнують свої відносини. Звісно ж, вони не цілеспрямовані й навіть не свідомі, що, однак, не змінює факту: відносини успішно знищуються. У чоловіків є свої методи псування подружнього зв’язку, варті окремого тексту; в цьому матеріалі зосередимося на жіночих стратегіях знищення стосунків.
Підходячи до справи з холодним розумом — адже ніщо так дозволяє ясно побачити проблему, як холодний розум, — представимо декілька успішних способів перемогти у цьому сумнівному конкурсі.
Залишся серцем і тілом у батьківській родині: будь більше її частиною, ніж цієї нової, щойно створеної. Загалом беручи, можеш це робити роками — доки маєш батьків: відвідуй їх щодня або кілька разів на тиждень; проводь у їхньому домі стільки часу, скільки можеш, і бажано без чоловіка. З кожною проблемою приходь до батьків — а що там думка чоловіка! Важливо те, що мама й тато можуть сказати на цю тему. Кожну новину, кожну зміну, що стосується тебе і твого життя, спочатку занеси до батьків. Дістала пропозицію роботи? Маєш намір піти на додаткове навчання? Дізналася, що вагітна? Передусім поділися цим із батьками — не кажи про це чоловікові (чи його участь у цій «справі» аж така важлива?), хоча саме він нестиме відповідальність за наслідки твого вибору.
Такі дії не дозволяють чоловікові взяти на себе повну відповідальність за сім’ю, її побут і безпеку. Вони показують, що з його рішеннями не рахуються, що досі главою сім’ї є хтось інший, а «командний пункт» знаходиться поза домом. Дехто з чоловіків бореться за свою позицію, інші ж — їх більшість — радше з полегшенням, прихованим за враженою гордістю, зрікаються цієї нової природньої відповідальності. Хто від цього програє? Як на мене, це очевидно.
Це не означає, що від дня шлюбу діє заборона будь-яких контактів із родиною! Адже цілком природним залишається обговорення справ із батьками, братами й сестрами; але власне, обговорення — з усвідомленням, де і з ким має відбуватися «головна нарада».
Нарікай на чоловіка, обговори з мамою кожну його помилку чи недолік. Якщо пощастило бути дочкою жінки владної або психічно чи фізично залишеної чоловіком — здобудеш повну підтримку у пошуках слабких чоловічих пунктів — щедрої критики та незліченних претензій щодо зятя не уникнути. Навіть коли будеш його захищати — вірус критики, взаємної неприязні й підозрілості уже запущений до твого подружжя.
Якщо ж ти татусева доня — підкреслюй на кожному кроці, який твій батько пречудовий і яка величезна прірва розділяє твого чоловіка від тата. А скільки всього він би міг у нього навчитися! Достатньо того, що твій чоловік із благеньким ентузіазмом візьметься до ремонту раковини або не проявлятиме особливих амбіцій стосовно високого заробітку чи кар’єрного зросту, а ти делікатно, раз по раз, порівнюватимеш його сумнівні досягнення з очевидними успіхами батька. Наприклад, розпочинаючи кожну фразу словами: «А мій тато…», можеш назавжди розпрощатися зі стараннями чоловіка, адже він і так не може дорівнятися до найважливішого чоловіка у твоєму житті.
Підривай його компетентність, уміння, ідеї, спосіб життя та вигляд — особливо при свідках. Це можуть бути прості дорікання та схожі на жарти злосливі зауваження; проте за достатньо частого повторювання ти покажеш усім довкола — а насамперед своєму чоловікові, — що не поважаєш його. Але ж чи насправді шануєш, адже постійно висміюєш його? Подібно діє «закочування очей» за кожним реченням чоловіка — цей, здавалось би, нешкідливий жест є легким для прочитання невербальним коментарем: «Цього чоловіка не можна сприймати серйозно». Такі дії подвійно небезпечні. Вони не лише завдають болю (осміювання це форма агресії), не лише призводять до того, що чоловік, зачеплений до живого або вражений «підшкірно», не матиме ані бажання, ані приводу що‑небудь зробити разом із дружиною чи для дружини. На додачу, удар «відкатом» завдається і самому оскаржувачеві — яка жінка зможе дивитися на чоловіка, що був злегковажений? Що буде думати також про себе, живучи з кимось, кого не шанує?
Висміюй членів його сім’ї, глузуй із його друзів. Ти насправді сподіваєшся, що завдяки цьому він відсторониться від них, і — як наслідок — більше зблизиться з тобою? Якщо ж він навіть і зменшить кількість контактів, це ще не значить, що ти від цього виграєш.
Критикуй або легковаж його роботу, пристрасті й зацікавлення. Ускладнюй або ж роби неможливим його розвиток і заняття своїм хобі; влаштовуй сцени і використовуй тонкий емоційний шантаж, щоби він завжди відмовлявся від своїх улюблених занять. На початку є шанс, що чоловік піддаватиметься, пізніше — безсумнівно, він знайде спосіб, аби зробити те, що для нього є важливим. Насправді, цілком достатньо звичайного незадоволення, відсутності розуміння і зацікавлення, мовчазного ігнорування його блиску в очах при купівлі нового цікавого зразка для колекції. Чому це знищує зв’язок? Якщо я когось кохаю, якщо він для мене важливий, то я хочу ділитися з ним усім, показати йому те, що для мене цінне. Якщо це наштовхується на нерозумінням або критику, то виглядає це так, ніби мене зневажено повністю як людину. Коли я з таким стикаюся з боку чужих мені людей, швидше за все, я дам собі з цим раду. Але коли мою пристрасть, те, з чим я себе ототожнюю, критикує і висміює хтось найближчий, у мене руйнується почуття власної цінності та емоційної безпеки: «Якщо вона вважає, що акваріумістика дурнувата, може, так і є насправді, а я ганьблюсь? Якщо вона погорджує моїм хобі, може, не хоче мене такого й “забере” свою любов?»
Не виказуй чоловікові своїх сексуальних потреб. Удавай, ніби їх узагалі нема, або примушуй його здогадуватись; а оскільки він не спроможний цього зробити (бо ніхто не зможе читати думок іншої людини), виказуй лише своє незадоволення. А найкраще взагалі «про це» не розмовляйте. З часом, може, вдасться уникати не лише теми, а й сексу. Може бути і не так категорично: достатньо втекти у хронічні вечірні головні болі як спосіб подолання сорому та невміння самовиражатися. Існують направду серйозні причини, які ускладнюють або виключають співжиття; але й про них треба розмовляти і їх розв’язувати. Сексуальність — це чи не найвразливіша і найбільш чутлива до заподіяння кривди частина людської психіки, а отже, ураження в цій сфері можуть бути найбільшими і найтяжчими для відновлення.
Введи до свого репертуару звороти на зразок: «бо ти завжди…», «бо ти ніколи…» Використовуй їх, скільки завгодно, щойно з’явиться найменша потреба вказати йому на щось. На жаль, усупереч загальному переконанню, такі фрази не мобілізують — так досягається абсолютно протилежний результат: чоловік перестає тебе слухати. «Бо ти ніколи» — спрацьовує як перемикач у інший режим, у якому «пиляння» дружини не нашкодить.
Знайди свою власну групу знайомих і відокрем її від чоловіка. Май виключно свої справи, тільки свої таємниці, своїх друзів, яких чоловік не знатиме, до яких не матиме доступу. Окремі світи поглиблюють розлам: так не тільки зникають спільні теми і справи; з’являється також непевність і заздрість, а також, врешті-решт, питання: чи нас ще щось поєднує? Чому мусимо бути разом, якщо нас стільки всього розділяє? Власна відокремленість, сфера «особистої приватності» обов’язкова для правильного функціонування стосунків. Коли вона відсутня, може дійти до нездорового «поглинання», наслідком чого стає відчуття пастки або згасання індивідуальності окремої (!) людської істоти, а з ними й потреба втечі. Однак коли кордони світів двох людей узагалі не збігаються — нема мови про стосунки.
Цілковито присвяти себе дитині, адже це абсолютно природно. Кожен це зрозуміє! Використай її народження, щоби створити «альтернативний зв’язок». Ще не так давно, якісь 30-40 років тому, у сім’ї панував чітко встановлений лад: батьки плюс дитина (діти). Звісно ж, траплялося, що жінки втікали від стосунків із чоловіком у стосунки з дітьми, але це було поза нормою. Тепер цей лад порушено, і такий перегин нині стає нормою. Щораз частіше трапляється, що дитина в сім’ї є номером один, хтось із батьків має підпорядкуватися і поступитися першістю. Ніхто від цього не виграє, навіть цей «пуп землі», позбавлений прикладів та обтяжений відповідальністю понад його можливості.
Проводьте спільно якнайменше часу (сидіння перед телевізором на одному дивані та щонедільне відвідування гіпермаркету не рахується). Можливо, світ забирає щораз більшу частину активності, — але без спільних ритуалів, без присвячення одне одному часу не буде зв’язку. Коли минає закоханість, яка фізично й біохімічно вимагає бути разом, про спільні заняття треба подбати самому. Без цього не буде близькості, а без неї нема чого говорити про вдалий зв’язок.
Якщо чиниш так, як згадано вище, — не дивуйся, що твій шлюб не виглядає так, як ти мріяла. А якщо й навіть досі виглядає, повір — це лише питання часу. Можливо, під впливом цих дій чоловік не покине тебе фізично, та він зникне духом (а така відсутність ще більш болюча), применшений або «виключений» тобою із подружньої єдності.
Однак більшість помилок не виникає через злу волю: часто це наслідок незнання, відсутності прикладів та несвідомості своїх дій. Погано, коли за межею свідомості стоїть небажання до змін і роботи над собою. Тоді наші шанси перемогти у цьому прикрому конкурсі серйозно зростають. Тільки ж нагорода не тішить нікого…
фінансово.
Щиро дякуємо!
