На початку Великого Посту варто зустрітися з Отцями пустелі, чиї мудрість і поради можуть стати компасом на найближчі 40 днів.
Початок Великого Посту — це час постанов про зміну дотеперішнього життя. Залежно від мотивації (а найкраще, щоб вона була внутрішньою, такою, що виникає з бажання працювати над собою й зростати у вірі), такі дії не сильно відрізняються від новорічних постанов чи пов’язаних із покращенням фігури з приходом весни.
Великий Піст, який переживаємо без крихти віри й усвідомлення, що мета перерахованих дій — супроводжувати Ісуса в пустелі, не має великого сенсу. На початку цієї подорожі варто зустрітися з Отцями Пустелі, чиї мудрість і поради можуть стати компасом на найближчі 40 днів.
Хто такі «Отці пустелі»?
Так називають перших християнських монахів, які між ІІІ і IV століттям провадили пустельницьке життя у пустелях Месопотамії, Єгипту, Сирії та Палестини — самотнє або в маленьких спільнотах. Вони духовно зростали завдяки усамітненню, тиші, праці та постійному спогляданню. Великою мірою зосереджували свою увагу на контролі за думками, а через нього — на чутливості й захисті серця від зла. Нехай приклад і поради кількох із них допоможуть вам у переживанні Великого Посту.
Євагрій Понтійський
Це один із найвидатніших Отців Пустелі. Він народився 345 року в Іберії (сьогодні — північна Туреччина) у заможній сім’ї. Навчався в Кесарії Кападокійській, пізніше, під покровительством Василя Великого став лектором місцевої церкви. Після багатьох подорожей, утікаючи від інтриг і пліток, він потрапив до Єрусалима, де розпочав життя монаха, яке після довгої хвороби продовжив у єгипетській пустелі в напівпустельницькому поселенні Целі. Євагрій був першим єгипетським монахом, який розвинув письменницьку діяльність, стаючи значним теоретиком пустельницького і духовного життя. Постать цього монаха може надихнути нас на кілька кроків у тиші і вдосконаленні нашої молитви.
1.Борися з думками і не втрачай духа
«Чи стоїш, чи схиляєшся, чи згинаєш коліна в молитві — намагайся піднестися думками до Бога, щоб прямувати до своєї справжньої Батьківщини. Борися з думками, щоб молитися, втихомиривши свої турботи. Ти ж, мій сину, не втрачай духа, а зміцнюй свою душу в боротьбі проти зла і проси Бога, щоб дав тобі перемогу. Власними силами не зможеш перемогти. Тиск злих думок сам по собі насправді сильніший за тебе. Тому маємо кликати до Бога і тривати на молитві, бо тільки Він — Той, хто може заспокоїти наш розум».
2.Не піддавайся гніву
«Коли ти молитимешся, як належить, прийдуть тобі на думку такі речі, що піддатися гніву здасться тобі цілком правильним. Однак гнів, скерований проти ближнього, жодним чином не правильний. Якщо шукатимеш, то відкриєш, що й без гніву можна добре залагодити справу. Отже, роби все, щоб не піддатися гніву».
3.Будь терпеливим
«Не дратуйся, якщо відразу не отримаєш те, про що просиш. Бог хоче дати тобі ще більше, якщо тільки триватимеш із Ним на молитві. Що ж може бути більшим за розмову з Богом і перебування у Його присутності?»
Антоній Великий
Його часто називають першим з Отців пустелі, бо він один із перших після короткого життя в частковому усамітненні наважився на повну самотність у підніжжя гір біля Чорного Моря. Антонія Великого визнали святим Католицька, Англіканська, Православна й Коптська Ортодоксальна Церкви. В часи суспільних перемін, коли вже не було необхідності вмирати за віру, він випрацював нову модель мучеництва. Вона полягала на довічному спогляданні в пустелі в цілковитому відреченні від себе і в суворій аскезі. І саме в цих практиках дає нам кілька порад щодо духовного зростання.
1.Смирення — це початок захисту від зла
«Я побачив усі пастки ворога, розкидані по землі; я застогнав і сказав: “Хто ж може їх уникнути?“ І почув голос, звернений до мене: “Смирення”».
2.Окресли мету, що не працювати даремно
«Той, хто кує купу заліза, насамперед визначає, що хоче з неї зробити. Тому ми маємо зосередити свої думки і вирішити, яку чесноту хочемо викувати, інакше працюватимемо даремно».
3.Будь витривалим в обов’язках
«Святий авва Антоній, коли жив у пустелі, якось потрапив у знеохочення і велику духовну темряву. І сказав до Бога: “Господи, хочу спастися, але думка мені не дозоляє: що маю робити у цій біді? Як спастися?“ І за хвилину, вийшовши назовні, Антоній побачив когось, схожого на себе, хто сидів і працював, потім вставав і молився, а потім знову сідав і плів мотузку, і знову вставав до молитви. А був то Господній ангел, посланий його навчити і зміцнити. І почув Антоній голос ангела: “Роби так і спасешся“. Коли він це почув, то відчув велику радість і довіру; а роблячи так, осягнув спасіння».
Макарій
Великий майстер духовного життя, якому приписують авторство понад п’ятдесяти проповідей і багатьох листів. Він став монахом після смерті дружини. Живучи як пустельник, отримав дари пророцтва і чудес. Вважається особливим посередником, який виганяє злі сили, й одним з отців єгипетського монатизму. Католицький і православний святий. Ось кілька його думок.
1.Добро походить із молитви
«Молитва допомагає народити добрі вчинки, які для інших можуть бути свідченням нашої живої віри в Бога. Вони виникають спонтанно, як плоди наших стосунків із Богом».
2.Знайди час на адорацію Пресвятих Дарів
«Диявол має силу, і смертельні гріхи нашіптують тим серцям, де їх тими Пресвятими Дарами не лякають».
3.Завжди дивися вгору
«Пости аж до смеркання і вправляйся в аскезі; роздумуй над Євангелієм та іншими творами; а коли прийде спокуса, ніколи не дивися вниз, а завжди — угору, і Господь тобі швидко допоможе».
На початку Великого Посту бажаю собі й Вам, щоб думки Отців пустелі визначили напрямок щоденних маленьких кроків у товаристві Христа на час цього 40-денного посту.
Переклад CREDO за: Пауліна Мальчик, Stacja7
фінансово.
Щиро дякуємо!
