Щойно ми в чомусь собі відмовляємо — він починає атакувати. Як подолати демонічну спокусу? Пояснює монах-трапіст Міхал Зьоло OCSO.
Ми часто думаємо про піст як про відмову від їжі. Відмова від їжі провокує в нас злість, зокрема в чоловіках, бо голодний чоловік — це злий чоловік; і ті, хто практикує піст, має враження, ніби це нічому не допомагає, що вони стають ще гіршими, неприємними для оточення. І ми вибираємо їсти, щоб якось цей день протриматися.
Тим часом мало хто з нас вірить у те, що піст — це боротьба. Що це нелегко. Наприклад, коли йдемо на лекції, або коли багато сповідей, ми, священики, дуже часто не снідаємо, навіть не обідаємо — і якось витримуємо. Як це можливо? Ми часто не думаємо про це. І коли хтось нам запропонує один день посту на хлібі й воді, то починається злість, роздратування, погані думки: «А для чого?», «Навіщо це?», «Який сенс?» тощо.
Ми забуваємо, що це — боротьба. Але боротьба з чим? Не тільки з моїми лінощами, не тільки з моєю пожадливістю, а й з демоном, який негайно з’являється, щоби намовляти нас до зла, тобто в його розумінні — до добра: «Не надривайся. Навіщо мучитися. Всі люди їдять. Це стародавня практика». Тоді як піст — це боротьба з нечистими силами в мені. Сказати собі: «Мені це не потрібно», «Мені достатньо».
Але мало відмовитися від хліба, мало відмовитися від другої страви: те, що ми заощадили, постячи, краще відкласти і, щоби піст був повний, віддати це людині, яка не має за що купити собі їжу.
Тоді побачите, що Бог буде на першому місці.
Переклад CREDO за матеріалами DEON
фінансово.
Щиро дякуємо!
