Україна

25-річчя Неокатехуменальної Дороги відзначили в Кам’янець-Подільській дієцезії

19 Березня 2019, 12:42 2030 Ігор Богомолов

Двадцять п’ять років тому, у березні 1994 року, по завершенні катехез поглиблення віри для дорослих і старшої молоді в парафії Матері Божої Ангельської у Вінниці в цій парафії створилась перша неокатехуменальна спільнота. Катехези проводили катехісти, відповідальні за Неокатехуменальну Дорогу в Україні: святої пам’яті професор Мар’ян Мачієвскі, о. Збігнєв Лєнарт, Беата Конєчна і семінарист Стефано Персіко. Так було покладено початок Неокатехуменальної Дороги в Кам’янець-Подільській дієцезії, яка в той час охоплювала майже половину території України, включаючи Хмельницьку, Вінницьку, Одеську, Кіровоградську, Миколаївську, Херсонську, Дніпропетровську, Запорізьку у Донецьку області і Республіку Крим.

Подячна Меса з нагоди цього  ювілею відбулася 17 березня у вінницькому храмі Святого Духа. Святу Службу очолював єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітровіч. В урочистості взяла участь екіпа катехістів – ітінерантів, відповідальних за Неокатехуменальну Дорогу в Україні: священик Римської дієцезії о. Раймунд Пупковскі, пані Марія Еухенія Кастільо і семінарист  Міхал Садовнік; а також настоятель парафії Матері Божої Ангельської бр. Костянтин Морозов OFM Cap, колишній багаторічний настоятель парафії бр. Юстин Русін OFM Cap, брати з вінницьких неокатехуменальних спільнот, а також зі спільнот з Хмельницького, Хмільника і Кам’янця-Подільського, семінаристи міжнародної місійної семінарії «Redemptoris Mater» у Вінниці.

 

 

Згадуючи події 25-річної давності о. Збігнєв каже: «Пригадую, як в той час, коли ми проводили катехези в Києві, до нас приїхали тодішній настоятель вінницької парафії, пізніше єпископ святої пам’яті Станіслав Падевський і  бр. Юстин Русін. Приїхали пізно ввечері, тому мені ця зустріч чомусь нагадала прихід Никодима до Ісуса. Вони просили нас про катехези в своїй парафії. Ми домовились про час проведення і ми приїхали — це був лютий 1994 року. Парафіяльний храм ще тільки був повернутий, всюди робили ремонт. Опалення не працювало, у приміщеннях, де нас розмістили, було холодно. Зараз вже багато чого стерлось з пам’яті, але мені запам’ятались що Стефано сказав: «Мине час і всі брати зі спільнот не зможуть поміститись навіть у дуже великому приміщенні». Минуло двадцять п’ять років і його слова справджуються. В цьому великому приміщенні не змогли б вміститись усі брати з одних тільки вінницьких спільнот».

Дерево пізнається по плодах. Про те, які плоди принесла Неокатехуменальна Дорога в дієцезії, сказав, проголошуючи проповідь єпископ Радослав Змітровіч:

«Колись папа Йоан Павло IІ, говорячи про значення санктуарію в Ченстохові, сказав, що тільки стіни і конфесіонали цієї святині знають, скільки людей навернулось тут до Бога. Про Неокатехуменальну Дорогу можемо сказати: стіни домів і квартир братів і сестер зі спільнот часто більше, ніж стіни храмів знають, скільки родин було збережено, пробачень, скільки народжень дітей стали можливими тому, що хтось колись відкрив серце для Слова, проголошеного катехістами».

«Сьогоднішнє слово, — продовжив Його Преосвященство, — закликає нас до відновлення союзу з Богом. Тут, на Неокатехуменальній Дорозі, ми досвідчували справжні чудеса. Ми досвідчували, що таке Преображення. Авраамові Бог не дав все обіцяне відразу. Давав поступово, щоб він зрозумів, що це — діло Бога. Так само відбувається і на Неокатехуменальній Дорозі, де ми поступово віддаємо Богу окремі сфери нашого життя. І, як Авраам, ми можемо відновити союз з Богом через віру, шо Він може дати нам те, чого ми прагнемо — дати щастя і не тільки у земному житті, але й у вічності».

 

 

«Якщо говорити про подію, 25-річчя якої ми сьогодні відзначаємо, — сказав для CREDO о. Раймунд Пупковскі, — необхідно згадати про рішення ІІ Ватиканського Собору відновити після п’ятнадцяти віків відсутності інституцію катехуменату. У цій боротьбі, що триває між вірою і невірою, між Богом і антибогом, як говорив папа Йоан Павло ІІ, в цьому новому суспільстві, в якому ЗМІ — Інтернет, телебачення, соціальні мережі — нав’язують зовсім інше бачення людини, ми хочемо, шляхом християнського втаємничення дорослих, представити і пробудити в людях „нову людину”. Хто ця нова людина? Це людина Нагірної проповіді, котра не опирається злу і любить навіть своїх ворогів, тобто людина, котра живе згідно Євангелія. Це людина, яка переживає свою віру так, щоб, як говорить Ісус на сторінках Євангелія, „усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, щоб світ увірував, що Ти Мене послав” (Йн 17, 21). Отже, мета християнського втаємничення сучасної людини — це зустріч з невичерпним багатством Таїнства Хрещення, яке, як мале зернятко, було посіяне під час обряду, коли ми були охрещені, але через ті чи інші причини не могло розвитися так, щоб привести людину до справжнього виміру величі цього покликання, отриманого кожним з нас від Ісуса Христа. Тому 25-річчя створення першої неокатехуменальної спільноти в Кам’янець-Подільській дієцезії є для нас величезним святом, коли ми з величезною вдячністю хочемо прославляти Бога за всі Його дари. За дар ІІ Ватиканського Собору, за Спадкоємців Апостольського Престолу Павла VІ, Івана Павла ІІ, Бенедикта ХVІ і Франциска, за пастирів, котрі тут, в Україні, підтримували справу нової євангелізації. Це, передусім, в Кам’янець-Подільській дієцезіїї, святої пам’яті єпископ Ян Ольшанський, єпископ Леон Дубравський, його помічники єпископ Ян Нємєц і єпископ Радослав Змітрович, святої пам’яті єпископ Станіслав Падевський. Саме завдяки їм Неокатехуменальна Дорога могла розвиватися в багатьох парафіях. Нині в Україні є близько 80-ти неокатехуменальних спільнот. Плоди цього християнського втаємничення ми бачимо в багатьох родинах, в тому, що вони відкриті для життя і можуть народжувати дітей, котрі стають також і дітьми Церкви. Ми бачимо плоди і в багатьох покликаннях до священства. Підтвердження цього: семінарії „Redemptoris Mater”, які є в Україні: в Києві, у Вінниці і в Ужгороді. Плодом Неокатехуменальної Дороги є нові дійсності, такі як місія Ad Gentes, які є в різних містах. Плодом Неокатехуменальної Дороги є також і нова форма допомоги молоді у підлітковому віці, яку ми називаємо post qresima, тобто — «після Миропомазання». Це душпастирство для хлопців і дівчат віком 13-19 років провадять родини з Неокатехуменальної Дороги. Одна родина протягом шести років провадить групу, як правило, з восьми підлітків, допомагаючи їм в складний час дозрівання отримувати відповідь на важливі питання їхнього життя, їхнього покликання, їхнього місця в Церкві і суспільстві, і приймати відповідні рішення. Тому сьогодні ми співали „Te Deum”, прославляючи Бога за ці дари, за Його любов і Його вірність, за Його перемогу над нашим егоїзмом і над нашими гріхами. Христос воскрес!»

Досвід двадцяти п’яти років першої спільноти підтверджує слова священика. Двоє з її братів розпізнали покликання до священства: це о. Леонід Бевза, настоятель кафедрального собору Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Белграді (Сербія), та пресвітер місії Ad Gentes в Києві о. Ілля Борячук. Одна з сестер — Олена Борішкевич — перебуває на місії і служить в семінарії «Redemptoris Mater» в Києві. Але ще більше братів і сестер відкрили покликання до християнського подружжя. Перед початком урочистої Євхаристійної Літургії відповідальний спільноти Костянтин Цимбалюк представив окремо кожну родину. Олег і Оксана Самойлюки, котрі мають 11 дітей. Володимир і Олена Зінці — 10 дітей. Іван і Анна Ваколюки — 8 дітей. Андрій і Ольга Занкевичі — 7 дітей, двох з яких Господь вже покликав до свого Царства. Шестеро дітей народились в сім’ї перших відповідальних спільноти Анатолія і Олександри Гаврилових. Голова цієї родини, Анатолій, відійшов до дому Небесного Батька 4 травня 2011 року. Четверо дітей народилось у Олега і Лідії Килимчуків.

 

 

 

Даруючи людям скарб свого Слова, Небесний Отець хоче, щоби ті, хто його отримав, ділились цим багатством з іншими. У 1997 році катехісти з першої спільноти почали проводити катехези у своїй парафії, а з 2003 року — в інших містах: Кам’янці-Подільському, Хмельницькому, Хмільнику. І, звичайно, без народження першої неокатехуменальної спільноти в парафії Матері Божої Ангельської, не було б можливим створення міжнародної місійної семінарії «Redemptoris Mater» у Вінниці. Нині в ній готуються до священицького служіння 18 семінаристів з 9 країн Європи і Америки. Восени нинішнього року семінарія відзначатиме десятиріччя.

«Для мене, — сказав для CREDO бр. Костянтин Морозов OFM Cap. — неокатехуменальна спільнота є знаком стабільності. Ті, кого я пізнав 25 років тому, ще будучи молодим семінаристом, сьогодні тут, в парафії, в Церві. Вони — опора євангелізації нашого міста і не тільки нашого, оскільки євангелізують і в інших парафіях дієцезії. Свідченням власного життя вони часто примушують задуматись над своїм життям інших, і тим допомагають їм почути голос Бога, котрий кличе їх на дорогу спасіння. А їх відкритість на життя дає, якщо можна так висловитись, значну частину натурального приросту парафії. Адже нині значна частина парафіяльної молоді – це діти родин з неокатехуменальних спільнот. Тому в нас тепер не рідкість, коли на катехезах для дітей з року в рік повторюються одні і ті ж самі прізвища».

 

 

Святкування, що розпочалось урочистою Месою, продовжила братня трапеза у ресторані.

Підводячи підсумок, єпископ Радослав Змітрович сказав для CREDO: «Двадцятип’ятирічний ювілей — не закінчення. Неокатехуменальна Дорога йде і далі йтиме вперед».

А наприкінці святкування надійшло повідомлення, що в парафії Матері Божої Ангельської народилась нова, одинадцята спільнота.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Вінниця
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: