Роздуми над Першим читанням на середу ІІІ тижня Великого Посту
Промовив Мойсей до народу, кажучи:
«Послухай же тепер, Ізраїлю,
про заповіді й рішення, які я навчаю,
щоб, виконуючи їх, ви жили,
й увійшли та й заволоділи землею,
яку дасть вам Господь, Бог батьків ваших.
Ось навчав я вас заповідей і рішень,
як це заповідав мені Господь, Бог мій,
щоб ви виконували їх точно
в землі, до якої прийдете, щоб її зайняти.
Пильнуйте ж і виконуйте їх,
бо це стане немов би ваша мудрість
і ваш розум перед очами народів,
які чутимуть про всі ці установи, щоб вони говорили:
“Справді, мудрі й розумні люди –
оцей великий народ!”
Бо ж де на світі такий великий народ,
що мав би таких близьких до себе богів,
як Господь, Бог наш,
коли тільки закликаємо Його?
Де на світі такий великий народ,
що мав би такі справедливі установи й рішення,
як увесь цей закон,
який я сьогодні кладу перед вашими очима?
Тільки бережися та зважай добре,
щоб ти не забув усього того, що бачив на власні очі,
та й щоб воно не випало з твого серця
по всі дні твого життя;
ти перекажеш це твоїм синам і синам твоїх синів».
Втор 4,1.5-9
Мойсей передає Ізраїлю Божі закони, що стануть їхньою мудрістю та розумом перед іншими народами. Це той закон, який Ісус прийшов сповнити і який не промине, аж все збудеться.
Ізраїль має пам’ятати те, що бачили очима. Побачене очима переходить у серце, з якого ця пам’ять може «випасти». Треба берегти пам’ять серця, щоб ділитися нею з наступними поколіннями. Заповіді стають життям, досвідом, щоб перетворитися на мудру пам’ять серця. Прекрасний процес!
Так, заповіді це справа не розуму, а серця. Той закон, який ми отримали від Бога і який був сповнений Ісусом, має стати моєю мудрістю серця. Я маю його засвоїти, зробити своїм, переконатися цілим собою в цій мудрості, щоб закон не став тягарем.
Господи, дай мені зрозуміти Твої закони, дай сприйняти їх моїм серцем, усім моїм єством. Наповни мене Твоєю мудрістю, щоб я міг виконувати Твою волю та передавати іншим досвід мого життя з Тобою!
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія