Ну що ж, Великий Піст іде повним ходом. Ви вже взяли собі постанови? Ну то добре. А що якби ми підійшли до посту «від кухні», але не в дієтичному сенсі?
Це чи не найбільш сприятливий апетитові час за весь літургійний рік. Ну бо ніщо так не збуджує голоду й не посилює смаку, як утримання. Тобто, власне кажучи, піст. Ми переважно (парадоксально, але навіть у бідності) живемо об’їдаючись: швиденько ковтаємо булку, зажовуємо каву батончиком, біжимо до школи, на роботу, по дітей… Великий Піст це час, коли можна заново відчути смак життя. Однак усе залежить від того, які приправи ми для цього використаємо.
Перша приправа: «Мене це не стосується»
Коли ми надміру змучені працею, маємо на голові ще тисячу справ до вирішення і десятки дедлайнів із різних питань, то легко втратити сили і сховатися у легкому й безневинному невіданні. Тоді людина переконана, що життя завдає їй уже достатньо прикрощів, аби ще братися за якісь зречення на Великий Піст.
Проблема в тому, що коли ми погоджуємося на бездіяльність, тоді ми по суті погоджуємося з тим, що те, що становить наше страждання, нашим стражданням і залишиться. А на додачу до цього — наші мрії та надії, що все ще якось налагодиться, далі залишатимуться тільки туманними сподіваннями з присмаком згірклості — бо ми знову будуємо повітряний замок, а з цих трудів не буває жодної користі.
Приправа друга: «Те, що завжди»
До Великого Посту легко можна призвичаїтися, особливо коли людина щороку хоче прожити його якоюсь мірою свідомо. Може статися, що оскільки така людина щороку приймає постанови («не їстиму солодкого… або принаймні шоколаду… або хоч би по п’ятницях»), Великий Піст принесе їй тільки відчуття змагання: бо знову в черговому тренуванні виявилося, що в неї заслабка воля. Можливо, вони вип’є келих переможця, коли виявиться достатньо сильною, аби витривати у рішенні.
А тим часом Великий Піст — це не тільки час вправлянь у силі волі. Це час приготувань до Воскресіння Ісуса. Чи не краще нам вибирати такі види покут і трудів, які більше відкривають нас на іншого й на Бога, ніж зосереджуватися на собі, «що я можу і чого не можу»?
Приправа третя: «Позбутися вад»
Зазвичай діється так, що гріх, який повторюється, є радше наслідком того, що ми не вміємо виробити способу радити собі з певною ситуацією, аніж вільним і свідомим рішенням відвернутися від Бога — а це і є, власне кажучи, тяжкий гріх.
Через таку нашу невмілість гріх стає… поганою звичкою. А оскільки це наш спосіб давати собі раду з проблемою, то боротьба з гріхом стає чимось визивним і тяжким. Бо внаслідок цієї боротьби ми стаємо віч-на-віч не з гріхом (солодощами, палінням, алкоголем, іграми, зрадами…), а з проблемою, виходом із якої нібито є для нас цей гріх.
У таких ситуаціях треба шукати способів реакції, які допоможуть нам зріло вийти назустріч життєвим проблемам. Інколи буде достатньо добре запланувати день, перепрограмувати календар, погодитися з тим, що маєш свої обмеження і потреби, — аби побачити, що з вадами можна боротися легко. Тоді ми сягаємо до джерела гріха і відтинаємо його корінь, а не зосереджуємося на безконечному обриванні його листя у вигляді недобрих учинків.
Приправа четверта: «Зміцнити чесноти»
Християнське життя це не тільки битва з вадами: на їхньому місці мають з’являтися чесноти, або ж «схильність до добра». Чи можна «виробити» у собі віру, надію, любов? Відповідь однозначна: НІ. Це — Божі чесноти, тобто такі, які є результатом дії в нас Святого Духа. Що більше в нас Бога, то більше ми любимо, більше маємо надії та віримо. Натомість інша справа — моральні чесноти: розсудливість, справедливість, мужність, поміркованість. Над ними можна працювати, скільки буде сил і життя.
Може, у моєму житті є якесь благо, за яке варто поборотися? Може, є якість стосунки, що вимагають примирення? Може, є якась краса, якій я маю дати розквітнути?
Як це зазвичай буває, деякі приправи, коли їх додавати, створюють неймовірні ефекти; натомість інші роблять так, що їжа стає тяжкою для шлунку, хоч і залишається стравною. Він нас залежить, яким смак матиме наше життя. Чи не про це йшлося пророкові Йоілу, читання з книги якого припадає на Попільну Середу? — «Поверніться до мене усім вашим серцем, у пості, у плачі й жалі. Роздеріть ваше серце, а не одежу вашу, і поверніться до Бога вашого, бо він благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і уболіває над нещастям» (Йоіл 2, 12‑13).
фінансово.
Щиро дякуємо!
