Роздуми над Першим читанням на вівторок V тижня Великого Посту
Тими днями юдеї рушили від Гор-гори шляхом до Червоного моря, щоб оминути Едом-землю. Та люди в дорозі підупали на дусі, і почали вони нарікати на Бога й на Мойсея: «Для чого вивели ви нас із Єгипту, – щоб повмирати в цій пустелі? Хліба нема, води нема, а той легенький хліб вже набрид нам!»
Тоді Господь наслав на людей вогненних зміїв, і почали вони кусати їх. І вимерло в Ізраїля сила народу.
Прийшли люди до Мойсея та й кажуть: «Згрішили ми, бо говорили проти Господа й проти тебе; помолися ж до Господа, щоб віддалив від нас зміїв». І Мойсей помолився за народ.
Господь же мовив до Мойсея: «Зроби собі вогненного змія й повісь його на стовпі, а як укусить когось змій, то він погляне на нього й залишиться живий».
І зробив Мойсей мідяного змія й повісив його на стовпі; і коли кого-небудь кусав змій, то він звертав очі на мідяного змія й лишався живий.
Чис 21,4-9
Факт 40-річного блукання по пустелі часто згадується і в наш час. Тому сьогодні лише питання, на які кожен хай шукає відповідей…
Чому 40 років? Не можна було коротше? А, можливо, правильніше питання — навіщо? Чи швидше було би краще?
Того нема, сього нема, а ось ця пожива — чудесна, але вже набридла… Чого шукаємо? Що важливо? І знову: чому, для чого Бог дає Ізраїлю лише це, а не інше?
З чого я задоволений? На що нарікаю? Це справедливі нарікання?
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
