Одна з нот Великого Тридення — самотність Ісуса, що стає особливо явною в ці дні.
Все своє життя Ісус самотній. Бо самотність різна. Є самотність того, кого не слухають. Самотність того, кого не сприймають. Самотність осміяного, бо іншого. Самотність переслідуваного, ізольованого.
Ісуса навіть апостоли не розуміють. Під час Останньої Вечері Ісус постійно говорить — зараз цього не розумієте. Питається: чи розумієте те, що Я вам зробив? В Гетсиманському саду Він сам відділяється, віддаляється. Хоча прагне єдності в молитві, на відстані.
Самотність Ісуса стає можливістю бути для всіх, ділитися, ділити себе, стати сопричастям, стати Причастям, стати Євхаристією, стати священством.
Самотність Ісуса не закривається в собі, не вибухає всередину (implosion). Якраз навпаки: це вибух навсібіч (explosion), це стати усім для усіх.
Необхідно навчитися самотності, особливо для християн сьогоднішнього часу. Віруючий має бути готовий жити сам віру там, де лише він вірить. В дехристианізованому суспільстві нелегко залишитися учнем Христа, якщо не отрималося виховання до життя вірою на самоті.
«Дерева, що разом творять ліс, живуть кожне з власних самотніх коренів» (Мадлен Дельбрель).
Тоді ця несамотня самотність може стати «життям для інших», Причастям, священством.
фінансово.
Щиро дякуємо!
