Кожен з нас має претензії до себе. Прийняти себе – означає пробачити собі помилки минулого, зробити висновки, щоб потім більше ніколи не повертатися до цих помилок.
Небезпечними є крайнощі: не пробачати собі або, наївно даючи самому собі «розгрішення» з усіх провин, надалі повторювати ті самі помилки та гріхи. Пробачення зрілої людини полягає в тому, щоб прийняти себе із Божою любов’ю. Це вчитися на помилках минулого, а також ставити перед собою шляхетні вимоги на щодень. Це вимагати від себе вже зараз у своїх виборах керуватися любов’ю, правдою і відповідальністю. Людина, яка насправді собі пробачила, пам’ятає своє минуле, але не для того, щоб займатися самобичуванням чи впадати у розпач, лише для того, щоб робити висновки і не повторювати старих помилок. В такому випадку залишаються лише спогади про події минулого, що стають частиною життєвої мудрості і досвіду. Натомість, зникає інтенсивний біль та образа, які доти супроводжували спогади про помилки минулого.
“ Прийняти себе – означає пробачити собі помилки минулого, зробити висновки, щоб потім більше ніколи не повертатися до цих помилок
Примиритися з собою – це також пробачити іншим людям кривди, яких вони колись мені завдали. Адже зло, яке я досвідчив від інших, це вже минуле. Це біль, який я уже пережив. Натомість, якщо в моєму серці підтримується образа до ближніх і я не можу пробачити їм, – незважаючи на те, що деяких уже немає в живих, а інші перестали мати вплив на моє життя, чи змінили своє ставлення до мене, – то тепер я сам себе кривджу, підтримую біль з минулого і чиню так, що він отруює моє теперішнє. Я маю бути зацікавленим у тому, щоб простити іншим, адже примирення дає мені шанс на позитивне теперішнє і майбутнє. Примиритися з собою – це погодитися з фактом, що я взагалі існую, що я був «вкинутий» у цей світ без моєї на це згоди. Це примиритися з тим, що я народився і був вихований саме у такій родині, у цьому часі, у цій країні, що ходив саме до такої школи, що мав таких вчителів, ровесників, що отримав саме таке тіло, таке здоров’я, таку стать, такі інтелектуальні можливості, таку психічну вразливість, такі потреби, саме такий духовний світ і такі зв’язки з іншими. Примиритися з собою – це примиритися з цілою своєю історією, щоб мати сили і надію на сьогодні і на завтра.
Примирення з самим собою веде нас до примирення з ближнім. Той, хто досвідчив милосердну любов Бога і пробачив собі помилки минулого, усвідомлює, що інші – подібно до нього – є слабкими й грішними. Якщо хтось не здатен з усього серця пробачити брату чи сестрі, це значить, що він сам не повірив у Боже милосердя і надалі не здатен пробачити самому собі. Примирення з іншою особою означає пробачення кривд і провин, які ця особа завдала у минулому. Чи значить це щось більше, залежить від реальної постави іншої людини. Якщо вона визнала свою помилку і змінила свою поведінку, то примирення з нею означає не лише пробачення їй старих провин, але також обдаровування її довірою і вдячністю сьогодні. Подібно як у ставленні до себе самого, треба остерігатися будь-яких крайнощів. Однією крайністю є відмовити у пробаченні та шукати помсти за зло, вчинене у минулому. Іншою крайністю є наївне пробачення, коли людина, яка мене скривдила, не визнає своїх помилок, не змінюється і не просить пробачення, лише надалі намагається мене кривдити.
“ Примиритися з собою – це також пробачити іншим людям кривди, яких вони колись мені завдали
Часом потреба поєднання з ближніми виникає не з того, що хтось мене скривдив у минулому, а я сам вчинив комусь зло і є винуватцем. У такій ситуації мій обов’язок полягає в тому, щоб зробити перший крок у напрямку примирення. Справа не в тому, щоб одразу просити про пробачення і примирення, лише, щоб спочатку підійти до свого ближнього, признатися до болю від вчиненого зла, винагородити цій людині завдану кривду і перепросити за біль. Лише тоді я маю моральне право просити пробачення. Якщо виконаю усі ці умови, а інша людина, все одно не хоче мені пробачити, то замість того, щоб злитися чи агресивно реагувати, маю просто молитися про зцілення наших взаємовідносин. У деяких ситуаціях примирення – принаймні на цей момент – є неможливим. Тоді залишається довірлива молитва за тих, які мене скривдили, чи за тих, кому я завдав болю. Молитва про готовність подати руку і втихомирення болісних спогадів, в будь-якому випадку, є кроком до пробачення і поєднання.
Переклад CREDO за ks. Marek Dziewiecki, «Sygnały troski»
фінансово.
Щиро дякуємо!
