Передостаннє прохання з молитви «Отче наш» стало темою катехези, яку Святіший Отець виголосив під час загальної аудієнції в перший день травня.
Навіть серед найбільших випробувань Господь Бог не залишає нас наодинці з ними. А якщо відчуваємо спокусу чинити зло, відкидаючи братерство й прагнучи абсолютної влади — пам’ятаймо, що Ісус переміг її заради нас. Такими думками Папа Франциск поділився з прочанами, які в середу, 1 травня 2019 р., зібралися на площі св.Петра у Ватикані. Цю загальну аудієнцію Папа присвятив черговому проханню з Господньої молитви: «Не введи нас у спокусу», або ж: «Не дозволь нам впасти у спокусу», повідомляє Vatican News.
Від спокою до драми
Святіший Отець зазначив, що молитва «Отче наш» розпочинається «спокійно», від пробудження прагнення сповнення «великого Божого задуму». Потім погляд зосереджується на житті, спонукаючи просити «насущного хліба», а далі — на міжособистісних стосунках. А з передостаннім проханням «наш діалог із небесним Отцем входить, так би мовити, у суть драми, тобто на територію зіставлення між нашою свободою та нашіптуваннями лукавого».
Труднощі перекладу
За словами Наступника святого Петра, використаний в оригіналі в Євангеліях грецький вираз непростий для точного перекладу, а тому всі сучасні переклади «дещо шкутильгають». Але щодо одного можемо «однодушно погодитися»: хоч би як був перекладений текст — «ми повинні виключити, що це Бог є головною дійовою особою спокус, які тяжіють над людською дорогою», нібито Бог влаштовує засідки до своїх дітей.
«Інтерпретація такого характеру, — наголосив Папа, — суперечить насамперед самому ж текстові, й віддаляє від того образу Бога, який нам об’явив Ісус. Не забуваймо, що Господня молитва починається словом “Отче”. А батько не розставляє пасток на своїх дітей. Християни мають справу не з заздрісним Богом, що змагається з людиною, або ж розважається, влаштовуючи нам випробування. Така картина відповідає різним поганським божествам».
Наш брат Ісус здолав спокуси і випробування
У цьому контексті Святіший Отець нагадав про слова з Послання святого Якова про те, що Бог «нікого не спокушає». Навпаки, наш Отець не є автором зла, а коли зло напосідає на людину, «Він змагається пліч-о-пліч із нею, щоб визволити її від нього». Випробування та спокуса були «в таємничий спосіб» присутні в житті Ісуса, і в цьому досвіді «Божий Син повністю став нашим братом». І саме євангельські сторінки, які про це розповідають, показують нам, що «найскладніші прохання з “Отче наш”, якими завершується молитва, вже вислухані: Бог не покинув нас самотніми, але в Ісусі об’являється як Бог-з-нами».
«Якщо ми спокушувані коїти зло, заперечуючи братерство з іншими та прагнучи абсолютної влади над всім і над усіма, — Ісус уже переміг за нас цю спокусу: це підтверджують перші сторінки Євангелій», — сказав Папа. Він послався на розповіді про початок прилюдного життя Ісуса, який після хрещення в Йордані провів сорок днів у пустині, перемігши спокуси сатани.
В момент найвищого випробування
«Але також і в період найвищого випробування Бог не залишає нас наодинці з ними, — вів далі Святіший Отець. — Коли Ісус відійшов на молитву в Гетсиманії, Його серце охопила невимовна тривога, як Він сам зізнався учням, і Він відчув самотність та покинення: самотній, маючи на своїх плечах наслідки всіх гріхів світу. Самотність і невимовна тривога. Випробування такі неймовірні, що сталося щось неочікуване: Ісус ніколи не жебрав любові до себе, але тієї ночі відчував смуток на душі аж до смерті, тож просив своїх друзів: Побудьте тут і чувайте разом зі мною».
Як нагадав Папа, учні не спромоглися чувати й задрімали; Бог натомість чуває. У найважчі хвилини нашого життя, в період найбільшого страждання, «Він чуває з нами, бореться разом з нами». Чому? Бо є Отцем, а «батько не покидає своїх дітей».
Кінцева молитва
Свої роздуми Святіший Отець завершив молитвою: «Віддали від нас, Боже, період випробування та спокуси. Але коли настане ця хвилина, Отче наш, покажи нам, що ми не самі. Ти — Отець. Покажи нам, що Христос уже взяв на себе тягар також і цього хреста. Покажи нам, що Ісус кличе нас нести його разом з Ним, з довірою вручаючи себе Твоїй Отчій любові».