Роздуми над Першим читанням на суботу ІІ Великоднього тижня
Тими днями, коли зростала кількість учнів, почалися нарікання елліністів на юдеїв, що, мовляв, їхніх вдів занедбують при щоденному служінні.
Скликавши громаду учнів, Дванадцятеро сказали: «Не годиться нам, облишивши Боже Слово, прислуговувати при столах. Виберіть, брати, з-поміж вас добре засвідчених сімох мужів, сповнених Духа та мудрості, й ми поставимо їх на це служіння. Ми ж постійно перебуватимемо в молитві та служінні слова!»
Всій громаді сподобалося це слово. І вони вибрали Стефана – мужа, сповненого віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Никанора, Тимона, Пармена і Миколу, прозеліта з Антіохії. Їх поставили перед апостолами, і, помолившись, ті поклали на них руки.
А Боже Слово росло; кількість учнів у Єрусалимі дуже множилася; також і серед священиків дуже багато були слухняними вірі.
Діян 6,1-7
Церква росте, а тому потребує нових форм та структур для виконання свого завдання. Так має бути: динамізм життя привносить щось нове і цього не треба боятися.
Перші описи спільноти подавали нам майже ідеальну картинку («одне серце і одна душа», «однодумно» і т.д.). Сьогодні ж бачимо напруженість, маленький конфлікт. І апостоли розуміють, що цей момент може стати часом зростання, змін. Тому слухають нарікання, пропонують своє рішення — і всі разом його виконують. І постає нова група служителів: щось досі незнане. Як прекрасно!
Церква як у великому масштабі, так і в маленькому (спільнота, парафія), може кожен момент конфлікту перетворити на знаряддя зросту для всіх. Можливо, й нам Святий Дух хоче підказати нові розв’язання для наших проблем! Уміти почути іншого і разом шукати шляхів виходу.
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
