Роздуми над Першим читанням на середу IV Великоднього тижня
Тими днями Боже Слово зростало і множилося. Варнава й Савло, закінчивши служіння, повернулися в Єрусалим, взявши Йоана, якого прозвали Марком.
В Антіохійській Церкві були пророки й учителі: Варнава, Симон, прозваний Нігером, Луцій киринеєць, Манаїл, вихований разом з тетрархом Іродом, і Савло.
Як служили вони Господеві й постили, Святий Дух сказав: «Відділіть Мені Варнаву та Савла на діло, на яке Я покликав їх».
Попостивши, вони поклали на них руки й помолилися, а тоді відпустили. Отож, вони, послані Святим Духом, пішли до Селевкії, а звідти відпливли до Кіпру. Будучи в Саламіні, звіщали Боже Слово в юдейських синагогах.
Діян 12,24 — 13,5а
Коли читаєш такі уривки, то здається, ніби нема навіть що коментувати. Настільки події виглядають банальними, простими, звичними. Але й такі фрагменти цікаві, якщо їх «розжувати», довше над ними зупинитися.
Автор подає список християн, які виконують особливе служіння в лоні антіохійської спільноти. Але які вони різні, ці люди! Різного кольору шкіри, різного соціального статусу, з різних місць планети, знані й незнані. Всі разом служать Слову, яке, дякуючи їм, «зростало і множилося» (ще один дивний вираз, гідний задуми). Когось Дух обере для інших завдань, хтось продовжить свою місію в Антіохії. Та всі задіяні в одній справі.
Бачити різницю, але одночасно розуміти — яке багатство є в кожній спільноті. Нема однакових людей, є різні особистості, що разом можуть служити Слову. І вміти цінувати різноманітність та відкриватися на нові виклики. Бо, можливо, Дух хоче, щоб ми вийшли на ширші горизонти. Дух любить такі несподіванки.
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія