У вівторок, 18 червня, у храмі Архистратига Михаїла УГКЦ, колишньому храмі отців кармелітів, по вул. Винниченка, архієпископ Мечислав Мокшицький митрополит Львівський у співслужінні з єпископом-помічником Львівської архідієцезії Едвардом Кавою та настоятелем Польської провінції кармелітів св. Йосифа о. Богданом Меґером відслужив подячну Святу Месу з нагоди двадцятої річниці беатифікації блаженного отця Хіларія Янушевського.
До Другої світової війни він жив у Львові, склав тут перші чернечі обітниці, служив вірянам. Загинув мученицькою смертю у концтаборі Дахау. У червні 1999 року св. Папа Йоан Павло ІІ беатифікував о. Хіларія у числі 180 мучеників ІІ Світової війни.
У проповіді архієпископ відкликався до героїчних чеснот блаженного, які в особливий спосіб проявилися підчас його ув’язнення в Дахау, куди він потрапив після того, як у грудні 1940 року, захищаючи своїх співбратів, сам зголосився до гестапо і взяв на себе відповідальність за монастир.
Митрополит зацитував свідчення о. Казимира Мілевського, який був спів’язнем о. Хіларія:
«Не лише я вважав його своїм другом, інші священики також цінували його доброту, нікому не відмовляв допомоги, а чинив це з такою скромністю та простотою. Він завжди був лагідний, бо вірив у краще завтра, ця чеснота притягувала тих, хто потребував утішення, він усім давав приклад молитовного життя.»
25 березня 1945 року, в урочистість Благовіщення, Бог визволив його з концтабору — о. Янушевський помер, добровільно доглядаючи хворих на тиф. Цей день приніс йому дар свободи вічного життя серед мучеників за віру в ім’я любові до Бога, до ближнього та до ворога.
На завершення Святої Меси настоятель Польської провінції кармелітів св. Йосифа висловив свою вдячність за ініціативу та сприяння цій знаковій для ордену урочистості:
— Це неймовірні емоції – мати змогу перебувати у місці, де формував початок свого кармелітського життя блаженний о. Хіларій. Він написав до отця провінціала дуже коротку заяву: «Мені двадцять років, але з цієї миті я прагну служити тільки Богові». Сьогодні хочемо дякувати Богові за його життя, за його приклад і від нього вчитися, бо не випадково називають його зразком любові.
Отець провінціал подякував отцям студитам за турботу про храм та монастир, за гостинність та дружню атмосферу зустрічі та усім присутнім — за спільну молитву.
Це була перша Свята Меса римського обряду після Другої Світової війни у цьому храмі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
