Лист до мого Батька

Любий Татку!

Пише до Тебе Твоя донька Алінка. Я хочу написати Тобі про мій дивовижний шлях до Тебе. Я знаю, що Ти аж надто довго на мене чекав, але врешті-решт я повернулася додому. Першою стежиною, на якій я зустрілася з Тобою був початок мого навчання у Хмельницькому університеті. Це так дивно, але з тієї миті вже минуло 5 років. Саме там Ти дозволив мені познайомитися з пані Іриною, яка дуже добре Тебе знала. Вона дуже Тебе просила, щоб також і я Тебе пізнала. І Ти її почув.

Наша перша серйозна зустріч відбулася у місцевому храмі на курсі «Альфа», під час якого Ти постійно був зі мною, хоча я про це ще не знала. На одній із зустрічей я почула дуже важливі слова від Твого приятеля. Він сказав: «Моє серце – це дім, в якому живе мій Отець – Господь Бог, і там я завжди можу перебувати з Ним». А потім він запитав: «А чим є ваше серце?». Татку, я тоді подумала, що моє серце – це стара, чорна, обшарпана скринька, уся в павутинні і знищена часом. І від цього мене дуже боліло серце. Проте, десь там, на дні цієї скриньки був Ти. І Ти мене не залишав… Відтоді мої зустрічі з Тобою почали відбувати частіше, і я вже знала, що Ти є десь поруч зі мною, але я ще не вміла Тебе побачити.

Однак так трапилося, що різні проблеми, мої друзі і заняття, а також багато інших життєвих клопотів відвернули мою увагу від Тебе, і я знову про Тебе забула. Ти знаєш, що кожна дитина шукає сімейного тепла тоді, коли залишається зранена, самотня і покинута. Я залишилася зовсім сама, з болем в серці від нерозділеного кохання і сімейних проблем. Я не знала, як повернутися до нормального життя, адже в цьому житті я нікому не була потрібна. Моя самотність стала моєю найкращою подругою і сестрою. Але пам’ятаєш, я написала Тобі про пані Ірину, яка була дуже добре з Тобою знайома? Вона вчергове терпляче зі мною поговорила. А наприкінці розмови сказала, що можна залишити усі ці проблеми, розказати про все, що мене болить, піти до першої сповіді і прийняти Причастя. Щиро кажучи, я дуже перелякалася, адже не розуміла, як можна довіритися комусь, кого не знаю і розказати про все, що я зробила поганого за 21 рік мого життя. Татку, я тоді втекла і не поверталася до цього питання впродовж двох довгих років. Я повернулася до своєї улюбленої самотності, хоча з нею моє серце ставало щораз більше знищене і брудне. Проте це вже було моє звичне самопочуття.

Тату, скільки ж Ти мав сили, щоб не припиняти боротися за мене! Я знаю, що це знову Ти запросив мене на дуже важливі реколекції до Городка, які відбувалися в Інституті богословських наук з о. Олександром і пані Іриною. Однієї ночі під час адорації я відчула, що Ти зі мною і що Ти не хочеш мене зранити чи відпустити. І тоді я пообіцяла, що обов’язково піду до першої сповіді і першого Причастя. Татусю, я навіть не уявляю собі, який Ти був щасливий у ту мить. Таким чином я незабаром приступила до першої сповіді, а під час Літургії Великого Четверга прийняла своє Перше Святе Причастя. Відтоді я зрозуміла, що тепер йду життєвою дорогою не сама, але з Тобою за руку. Я запросила Твого Сина Ісуса оселитися в моєму серці. 

Я була вражена тим, як Ти раптово, впродовж декількох тижнів, змінив моє життя. Спершу Ти здійснив мою дитячу мрію і тепер я навчаюся в Польщі. Вже в Любліні Ти запросив мене на ще одні реколекції на тему: «Шлях до Отця». На них я змогла збагнути які існують дороги до Тебе і яку з них я можу обрати для себе. З власного досвіду я помітила, що моя дорога – це дорога саду. Адже моє серце – це великий і гарний сад, в якому живе Ісус. Це моє місце для молитви, для моїх зустрічей з Тобою, з Марією, і там я завжди можу бути Твоєю маленькою дитиною, яку Ти ніколи не залишиш. А пам’ятаєш, яке було моє серце під час нашої першої зустрічі на курсі «Альфа»? Тієї старої скриньки вже нема і більше ніколи не буде! Отче, Ти змінив мене теплом своєї любові! На реколекціях я Тебе дуже просила про людину, яка б стала для мене духовним керівником і приятелем. Не минуло навіть тижня, як Ти познайомив мене з однією черницею, сестрою Христиною. Я дуже вдячна Тобі за неї! Татку, я така щаслива, що Ти зі мною! Пробач, що Ти змушений був так довго на мене чекати. Я знаю, що це лише початок нашої дороги! Ще стільки всього на нас чекає! Однак, тепер усе лише разом! Тату, я люблю Тебе усім своїм дитячим серцем і надіюсь, що мій лист допоможе іншим Твоїм дітям знайти дорогу до Тебе! Прошу, не забувай про мене! Чекаю на зустріч!

Міцно обіймаю,
Твоя донька Алінка