Якщо є взаємна повага і довіра між батьками й дітьми, будь-яка, нехай і найделікатніша, тема не буде табу.
Рано чи пізно батьки чують від свого дитятка запитання: «А звідки я взявся?» Звісно, можна розповісти про лелек і капусту, але це не найкращий варіант відповіді – хоча б тому, що це неправда, нехай і метафорична. А це — тільки початок і таких запитань і інтересу до певних тем, і власне, статевого розвитку. Психологи радять не уникати розмов «про це» з дітьми.
У темі сексуального виховання є багато нюансів, які важливо враховувати. Про це у програмі «Психологічна порадня» в ефірі «Воскресіння. Живе радіо» говорили дитячі психологи Христина Решетило-Ковальчук і Анна Синицька.
Тема стосунків між статями, сексуального виховання – одна із найбільш делікатних фактично у всіх суспільствах. Певна табуйованість цієї теми зумовлена історичними і соціокультурними причинами і факторами. Попри те, ця сфера людського життя і таких стосунків – одна із найважливіших, інтерес до неї, різною мірою і у різних проявах, проявляється від наймолодшого віку. Розуміти це необхідно, як і те, що говорити про це, зокрема, з дітьми – не соромно. Важливо знати, як і коли.
«Статеве формування як усвідомлювання себе починається з перших днів життя дитини, чи й до народження, – пояснює Анна Синицька. – Годування грудьми – це, окрім іншого, і перший досвід сексуального задоволення, певний важливий етап. Як і наступний період – привчання до горщика: це період, коли формуються алгоритми сприйняття себе, ставлення до себе і своїх потреб. Після трьох років у діток проявляється інтерес до свого тіла – яким/якою я є. Тому й питання «звідки я взявся?» – цілком природнє. Діти не потребують, щоб їм розповідали якісь «дорослі речі», проте і варіант про «капусту» – не найкращий, оскільки у дитини можуть виникнути думки щодо випадковості своєї появи, сумніви щодо любові батьків до неї тощо. Насправді питання «звідки я взявся» – про стосунки: важливо підкреслити, що ти був/була і є потрібний, бажаний, очікуваний. Тому варто сказати про те, що коли тато і мама люблять одне одного, Бог благословляє їх і дає дитинку…».
Христина Решетило підкреслює: якщо батьки в контакті зі своїми дітьми, вони розказують про такі речі поступово, відповідаючи на питання й запити дітей. «Важливо супроводжувати дітей у їхньому інтересі, не обманювати «капустою», інакше дуже швидко можна втратити їхню довіру. А саме батьки повинні бути першим джерелом такої інформації – джерелом, якому довіряють…»
Звичайно, у цій темі є момент делікатності, дорослі не знають і застановляються, як сказати, назвати чи пояснити. Проте, на думку психологів, треба не боятися і пояснювати, не заглиблюючись у непотрібні для певного віку подробиці. Так у дитини не складатиметься враження й відчуття, що від неї щось приховують.
Є ще один момент – ставлення до тіла і окремих його органів. Християнські психологи радять пояснювати і розповідати про це дитині, посилаючись на Біблію: Бог створив людину – чоловіка і жінку – з любов’ю, тому все у ній прекрасне, важливе і цінне. При цьому пояснювати, що є органи, які не прийнято показувати чи демонструвати. Так діти навчаються і певним соціальним нормам поведінки – що можна, а що ні. Цими темами діти цікавляться десь із шести-семи років – це період інтересу до себе й інших, усвідомлювання того, ким я є, своєї цінності. Психологи радять певну літературу – зокрема, серію «Мандруючи до зрілості» (видавництво «Свічадо»), є також відеокурси та лекції в Інтернеті, проте варто з усім цим попередньо ознайомлюватися на предмет відповідності власним поглядам і переконанням.
Окреме питання стосується доступності різного роду інформації, які дитина чи підліток може знайти в Інтернеті. Звичайно, проконтролювати все – неможливо, проте певні запобіжні технічні заходи існують. Але в даному випадку на перше місце, знову ж таки, виходить взаємна довіра батьків і дітей – йдеться про те, що саме батьки, а не «вулиця» дадуть відповіді на певні питання.
«Відповідальність батьків полягає також і в чутливості щодо настроїв та інтересів дітей – тут важить все: як і коли розповідати про певні речі, чи дитина хоче й готова почути, що саме і чому її цікавить, – каже Анна. – І ще одне: якщо є ця довіра – і до батьків, і до себе, дитина чи підліток не будуть дивитися порно. Це також тема і питання поваги – до себе й інших, зокрема, у дівчаток: я, як особистість, важлива і цінна сама по собі, і не дозволю використовувати себе, не маніпулюватиму своїм тілом…»
Психологи підкреслюють: якщо є взаємна повага і довіра між батьками й дітьми, на темі сексуальних стосунків не буде табу. Важливо не боятися розмовляти на ці теми, бути більш відкритими, вчити дітей і вчитися самим, що сексуальність – правильно сприйнята, пройнята повагою до себе й інших, – це гарно, що це Божий дар, даний для радості і щастя.
Повністю програму можна подивитися тут:
фінансово.
Щиро дякуємо!
