Роздуми над Першим читанням на середу ХVІІ Звичайного тижня, рік І
І сталось, як сходив Мойсей із Синай-гори, а обидві таблиці Свідоцтва були в руці його, як сходив з гори, не знав він, що променіє шкіра його обличчя, внаслідок розмови з Господом. Бачили Аарон і всі сини Ізраїля Мойсея, аж ось шкіра його обличчя променіє; і боялися вони приступити до нього. Та Мойсей покликав їх. Тоді Аарон і всі старшини громади повернулись до нього, й він розмовляв з ними. А потім приступили й усі сини Ізраїля; і заповідав він їм усе, про що говорив йому Господь на Синай-горі. Скінчивши ж говорити з ними, закривав він лице собі покривалом.
Як же приходив Мойсей перед обличчя Господа, щоб розмовляти з Ним, здіймав покривало, аж поки не виходив; а як виходив, оповідав синам Ізраїля, що було наказано йому. Сини Ізраїля бачили обличчя Мойсея, що сяяла шкіра Мойсеєвого обличчя; і спускав він знову покривало на лице собі, поки не входив розмовляти з Господом.
Вих 34,29-35
Мойсей перебував із Богом 40 днів на горі Синай, а коли сходить — його обличчя світиться. Він цього не зауважив, це побачив його народ. Що перебування з Богом змінює, навіть фізично.
Протягом останніх двох неділь ми чули Євангелія про це саме. Спочатку про Марту й Марію, коли Марія обрала кращу частку, бо вміла слухати, просто бути біля Ісуса. Минулої неділі Ісус навчив своїх апостолів молитви «Отче наш» та дав кілька порад про саму молитву.
Кожна молитва — це зустріч з Отцем. Де ми не лише маємо щось говорити. Іноді треба просто закрити рота й послухати, як Марія. Іноді треба говорити в тому духові, як нас навчив Ісус. Завжди маємо дати себе опромінити. Маємо набратися того світла, яке походить від Бога. Можемо цього й не зауважити. Головне, щоб це побачили інші.
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія