Здоров'я

Як собі дати раду зі страхом перед пологами

31 Липня 2019, 11:24 581

Я цілком нормально переживала вагітність, але страх таки був. Ось як я з ним розібралася.

Чітко пам’ятаю останні тижні моєї вагітності, перед народженням сина. Оскільки я почувалася добре і не сталося нічого, що вимагало би пересунути термін моєї декретної відпустки, я керувалася рутинними справами. Вставала, йшла у тренажерну залу, потім цілий день працювала — чесно кажучи, я відчуваю ностальгію за цим часом і за цим радісним очікуванням, яке тоді відчувала.

Коли пішов уже 36-й тиждень вагітності, мої огляди в лікаря стали щотижневими, і я отримувала дуже хороші новини: дитина зайняла правильне положення! До цього часу моїм найбільшим переживанням щодо пологів була можливість кесаревого розтину і поопераційний дискомфорт після цього. Знаючи, що моя дитина вже ідеально влаштувалася, я відчула полегшу.

 

Неспокій перед пологами

Однак це щастя не було тривалим, оскільки мене захопило зненацька інше обстеження. Згідно з даними УЗД, яке я зробила на останньому терміні вагітності, було дуже можливим, що моя дитина, яка народжуватиметься, матиме більшу вагу, ніж вказує норма. Я ніколи не забуду коментарів, почутих від лікарів, які коментували обстеження. «Мій Боже, що за товстий малюк! Ти поглянь на ці ноги!»

Я повернулась на роботу, мріючи про своє пухлявеньке малятко, але також трохи занепокоєна його розмірами. Коли я вже пережила перший неспокій, порозмовляла з лікарем і почула, що ультразвукові обстеження мають свої межі похибки і що в цьому разі моя дитина може народитися з понаднормовою вагою.

Думаючи про хороше, я продовжувала нормально виношувати дитину, уповаючи, що мої молитви до Божої Матері Доброго Народження будуть вислухані. І так сталося! Моя праця і пологи поточилися ідеально. Томаш народився точно в день, визначений лікарем.

Окрім того що я була занепокоєна розмірами дитини, пам’ятаю, що в останні дні вагітності мої думки найбільше займало те, щоб завершити всі завдання, які очікували на роботі, і в п’ятницю перед вихідними я працювала навіть більше, ніж зазвичай.

Того самого дня ми умовилися з чоловіком, що подивимося фільм, який саме вийшов і який ми насправді хотіли побачити, оскільки я сумнівалася, що це буде можливе наступного тижня. В кіно я вперше й відчула сильні спазми. Вони тривали трохи більше ніж година, потім припинилися, але цього вистачило, щоб я упевнилася, що у вихідні народжу.

Однак наступного дня я нічого не відчувала. Прокинулася нормально і займалася хатніми справами, переконуючись, що все в порядку. Тільки в неділю я прокинулася з легкими, але болісними переймами та з упевненістю, що дитина буде в моїх обіймах протягом найближчих 24 годин. Саме в цей момент я досягла вершини синдрому «гніздування».

 

Займися тим, що маєш зробити

З моменту, коли підвелася з ліжка, і доки не пішла в пологове відділення, я не розслабилася ані на мить. Приготувала обід для чоловіка, уклала йому шафу, випрала одяг і попереставляла речі, а коли зробила все — відчула, що паузи між переймами стали зовсім короткими, а біль дедалі посилювався.

Під кінець дня я пішла у гарячу ванну, щоби зменшити біль. Одразу після цього вирішила зготувати суп, бо час між переймами ще не виглядав на необхідність їхати в пологовий. Однак за дві години я вже була в дорозі до шпиталю, відчуваючи сильні перейми і психічну готовність до активної фази пологів.

Протягом усіх пологів я була чуйна до того, що мені казало серце, і це упевнило мене, що дитина скоро з’явиться. Тримаючись цієї віри, я абстрагувалася від болю й віддала своє тіло волі Божій, а Він дав мені сильну і здорову дитину.

Я вважаю, що однією з причин, чому все поточилося так добре, була тактика, яку я прийняла, щоб відсторонитися від страхів про вагу дитини. Я просто вирішила про це не думати і сказала собі, що коли настане час, усе буде добре.

 

Відпочинь!

Якби до мене прийшла занепокоєна матуся, щоб попросити поради, як упоратися з неспокоєм, що супроводжує народження дитини, я б їй радила розслабитися і використати цей винятковий момент у повному спокої.

Піди на прогулянку, приготуй ванночку для ніг, напиши листа до своєї дитини, піди на Месу, помолися до Божої Матері Доброго Народження, з’їж обід в улюбленому ресторані або приготуй смачненьке вдома, почитай улюблену книжку, переглянь улюблений фільм або серію, яку не додивилася. Це останні дні, коли ти ще можеш повністю розслабитися. Незабаром ти отримаєш більшу радість, але вся твоя увага буде приділена дитині! Тож дай її трохи самій собі.

І все буде добре.

Переклад CREDO за: Беатріс Камарґо, Aleteia

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: