Роздуми над Першим читанням на вівторок ХХІ Звичайного тижня, рік І
Ви самі знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремним. Хоч ми раніше, як вам відомо, натерпілися і зазнали зневаг у Филипах, однак наважилися в нашому Богові відверто проповідувати вам Боже Євангеліє посеред багатьох борінь.
Адже наш заклик не від омани, ні від зіпсованості, ні від лукавства. Але, як Бог знайшов нас гідними, щоби довірити Євангеліє, ми так і говоримо, догоджаючи не людям, але Богові, який випробовує наші серця. Бо ніколи, як вам відомо, в нас не було ні підлесливих слів, ні корисливих мотивів, – Бог свідок. Ми не шукали слави в людей, ані у вас, ані в інших, хоч ми, як Христові апостоли, могли би бути для вас тягарем. Але ми були тихими серед вас, немов та годувальниця, яка доглядає своїх дітей.
Ми так прив’язалися до вас, що бажали передати вам не лише Боже Євангеліє, але й свої душі, бо ви стали для нас любими.
1Сол 2,1-8
Святий Павло згадує своє життя у Салоніках. Він до цього був у Филипах, де «натерпівся і зазнав зневаг». Але він не зупиняється. Продовжує проповідувати «посеред багатьох борінь». У нього нема подвійних цілей, немає наміру сподобатися людям.
Несення Доброї Новини іншим — не робота, не професія, не хобі, а внутрішнє переконання, духовна сила, яка велить проповідувати, навіть якщо це супроводжується труднощами. Вони помагають визначити справжність апостолів. Ніщо не лякає таких людей. Апостол не може не проповідувати. Просто так, без жодної вигоди.
Якщо віриш у Христа — не зможеш замовкнути і зупинитися у ширенні Його Доброї Новини.
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
